Здійснення дій, обумовлених законодавством України як недобросовісна конкуренція, спричиняє накладення Антимонопольним комітетом України штрафів, а також адміністративну і цивільно-правову відповідальність. До таких дій відносяться:
· неправомірне використання чужого імені, фірмового найменування, торговельних марок;
· введення в обіг під своїм позначенням товару іншого виробника;
· відтворення зовнішнього вигляду виробу іншого суб'єкта господарської діяльності і введення його в господарський оборот;
· неправомірний збір, розголошення і використання комерційної таємниці, а також інші протиправні дії.
Типовими видами адміністративних стягнень можуть бути: попередження, штраф, виправні роботи, адміністративний арешт тощо.
Так, незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності, привласнення авторства на такий об'єкт або інше умисне порушення права інтелектуальної власності тягне за собою накладення штрафу від 10 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції, а також обладнання і матеріалів, що призначені для їх виготовлення.
Суперечки, що пов'язані з порушенням прав інтелектуальної власності, підвідомчі судам загальної юрисдикції і вищому господарському суду. Якщо хоча б однією зі сторін у суперечці є фізична особа, то зазначена суперечка підвідомча суду загальної юрисдикції.
У випадку порушення прав потерпілий подає позов - заяву, звернену до суду, про відправлення правосуддя з метою захисту особистих чи майнових прав У позовній заяві вказується форма захисту (заборона робити будь-яку дію, відшкодування збитків тощо), розмір нанесеного збитку, приводяться докази обґрунтованості вимог.
За загальним правилом цивільного судочинства конкретна цивільна справа, як правило, розглядається за місцем перебування відповідача. У будь-якому судовому розгляді про порушення прав інтелектуальної власності зважуються два основних питання. Перше пов'язане зі встановленням чи не встановленням факту використання ОІВ, що охороняється. Друге - з визначенням розміру збитків, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Власник прав на ОІВ має право вимагати від порушника:
- визнання прав власника;
- відновлення положення, що існувало до порушення права,
- припинення дій, що порушують право чи створюють погрозу його порушенню;
- відшкодування збитків, включаючи втрачену вигоду тощо.
Якщо в результаті незаконного використання ОІВ порушник одержав доход, потерпілий має право вимагати відшкодування втраченої вигоди в розмірі не меншому, ніж сума такого доходу.
Якщо одночасно з порушенням майнових прав порушені особисті немайнові права автора, то він може зажадати майнову компенсацію за нанесення йому морального збитку, розмір якої визначається судом. Порушенням прав авторства є присвоєння результатів чужої творчої праці і спроба видати ці результати за власну розробку.
Суд, господарський суд має право прийняти рішення чи визначення про заборону випуску твору, використання постанови, фонограми передачі в ефір чи по проводах, про припинення їхнього поширення, про вилучення, конфіскацію всіх примірників твору, якщо буде досить даних про порушення авторського права і суміжних прав.
Застосування цивільно-правових санкцій за порушення прав на ОІВ можливо в межах загального терміну позову, тобто протягом трьох років з дати, коли власник права довідався чи повинний був довідатися про порушення свого права.
У Великобританії, Німеччині та низці інших країн існують спеціалізовані патентні суди. Це дозволяє сконцентрувати досвід вирішення патентних суперечок, створити умови для правильного й однакового застосування нормативних актів, скоротити число інстанцій, що розглядають суперечки.
В Україні поки що немає патентного суду, але існує практика створення судових колегій з інтелектуальної власності, наприклад, при Вищому господарському суді України. У таких колегіях працюють судді, які мають спеціальну фахову підготовку з інтелектуальної власності і тому можуть компетентно вирішувати суперечки щодо інтелектуальної власності.
Поряд з нормами цивільно-правового захисту прав на ОІВ, чинним законодавством передбачена також кримінальна відповідальність. Кримінальна відповідальність наступає тільки тоді, коли матеріальна шкода у 200 і більше разів перевищила неоподатковуваний мінімум доходів громадян. Якщо матеріальна шкода у 1000 і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то матеріальна шкода вважається заподіяною в особливо великому розмірі. Так, незаконний випуск під своїм ім'ям чи присвоєння авторства на чужий твір науки, літератури чи мистецтва, а також незаконне відтворення чи поширення такого твору, присвоєння авторства на чужі об'єкти промислової власності чи розголошення без згоди автора змісту винаходу, корисної моделі чи промислового зразка до офіційної публікації про них визнається карним злочином.
Законодавство України передбачає також кримінально-правові санкції за незаконне зазіхання на комерційну таємницю. Карним злочином є незаконний збір з метою використання відомостей, що становлять комерційну таємницю (промислове шпигунство), якщо це наносить великий матеріальний збиток суб'єкту підприємницької діяльності. Як покарання передбачається застосування до порушника штрафу у розмірі від 200 до 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавляння волі від 2-х до 5-ти років тощо.
Залучення до кримінальної відповідальності конкретних винуватців злочину не виключає вимог про відшкодування заподіяного збитку.
Особливий випадок - захист прав на ОІВ при перетинанні кордону. Митним кодексом України товари й інші предмети, виготовлені з порушенням прав інтелектуальної власності, не можуть як імпортуватися, так й експортуватися через митний кордон України.
У судовій процедурі вирішення спорів важливе місце займають докази. Розрізняють три форми доказів: "документальний доказ" - доказ, наданий у письмовому вигляді чи у вигляді будь-якого документа; "речовий доказ" - доказ, що існує у вигляді предметів; " показання свідків" - усні показання експерта. Наявність охоронного документа - патенту чи свідоцтва, є важливим доказом.
Угода ТRІРS є однією з найважливіших угод Світової організації торгівлі (СОТ). Необхідною умовою для вступу України до СОТ є обов'язкове виконання угоди ТRIPS. Ця угода визнана світовим співтовариством як правовий документ, що охоплює питання, пов'язані з охороною прав на ОІВ, які розглядаються як товар.
Відповідно до вимог частини III Угоди ТRІРS "Захист прав інтелектуальної власності" країни-учасниці зобов'язуються забезпечити на своїй території дію таких процедур, які дозволяють здійснювати заходи, що запобігають порушенню законодавства у сфері охорони прав інтелектуальної власності та їх недопущення.
Стаття 41 Угоди ТRІРS зазначає, що законодавство кожної країни повинно мати норми, що дозволяли б удатися до ефективних дій, спрямованих проти будь-якого порушення прав інтелектуальної власності, включаючи термінові заходи для запобігання порушень і правові санкції на випадок подальших порушень.
Угода ТRІРS передбачає захист прав інтелектуальної власності за допомогою адміністративних процедур, цивільно-правові способи захисту прав, а також карні процедури і штрафи, що можуть бути застосовані до порушників прав.
Подальше удосконалення національного законодавства України здійснюється з урахуванням вимог цього важливого міжнародного нормативного акта.
Підсумовуючи все сказане, можна
констатувати, що сьогодні в Україні вже сформована законодавча й організаційна
системи державних органів, які прямо або опосередковано забезпечують захист
прав у сфері інтелектуальної власності.
Проведений аналіз дозволив встановити найбільш значущі наслідки для економіки підприємства, що використовує об’єкти права інтелектуальної власності. Серед цих наслідків можна виокремити позитивні, що сприяють зростанню прибутків (як за рахунок підвищення конкурентоспроможності продукції компанії, так і за рахунок одержання додаткових доходів від ліцензування), стимулюють розвиток інновацій, забезпечують тимчасове монопольне становище підприємства на ринку. Але використання об’єктів права інтелектуальної власності призводить до збільшенням витрат, пов’язаних з процедурою патентування, реєстрацією торгового знаку.
Отже, в дослідженні проаналізовано сутність інтелектуальної власності як економічної категорії, наведено класифікацію об’єктів права інтелектуальної власності, висвітлені майнові та немайнові права, пов’язані з інтелектуальною власністю, проаналізовані наслідки використання об’єктів права інтелектуальної власності для підприємств.
Використання об’єктів права інтелектуальної власності має для підприємства як позитивні, так і негативні наслідки. Позитивні наслідки є більш значущими, стратегічними, довгостроковими, а тому мають досить високий ступінь невизначеності та ризику і потребують зважених і обґрунтованих управлінських рішень. Ці рішення мають базуватись на систематичному дослідженні ринку, щодо незадоволених потреб споживачів, дії конкурентів, існуючого рівня техніки, перспективних розробок та технологій (як вітчизняних, так і міжнародних).
Негативні наслідки використання об’єктів права інтелектуальної власності є короткостроковими, але, звичайно, також потребують уваги для виключення (або зменшення) додаткових витрат.
Потребує подальшого розвитку проблема оптимальної структури видатків на об’єкти права інтелектуальної власності, з урахуванням ризиків та на основі аналізу науково-технічного рівня продукції та перспектив розвитку ринку.
Таким чином, зростання ролі й значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку країни зумовлює необхідність посилення правової охорони інтелектуальної власності, зростання кількості експертиз у цій сфері.
Механізм здійснення правової охорони корисної моделі подібний до механізму правової охорони винаходу і так само полягає у видачі патентів, але він більш простий, дешевий і швидкий. Завдяки цьому правова охорона корисних моделей відіграє значну роль для малого бізнесу, якому належить стратегічна роль у розробках і комерціалізації новацій відповідно до вимог ринку.
Серед проблем, що мають місце в українській системі охорони прав на винаходи і корисні моделі, можна виділити наступні:
1. Щорічно зростає кількість підприємств і наукових організацій, в яких повністю припинилася винахідницька та раціоналізаторська діяльність.
2. Чинним законодавством, зокрема Законом України «Про охорону прав на винаходи та корисні моделі» не передбачені належний захист інтересів працівників - авторів об'єктів промислової власності, порядок і розмір винагороди за створення та використання винаходів.
. З 1992 р. припинилося одержання сучасної патентної інформації з різних країн світу, зокрема видання «Изобретения стран мира», що робить винахідницьку роботу і проведення пошуку на патентну чистоту при експорті наукоємної продукції практично неможливими.
. Перешкодою для ефективної інноваційної діяльності в Україні є великі терміни (4-5 років) проведення експертизи заявок на винаходи.
. Існуючий порядок видачі деклараційних патентів без проведення кваліфікаційної експертизи зі строком дії 6 років не забезпечує належного захисту винаходів, під такі патенти неможливо залучити інвестиції, що не відповідає вимогам ТРІПС, якою передбачений строк дії патенту на винахід не менше 20 років.
. Відсутність валютних коштів для патентування українських винаходів за кордоном, що є суттєвою перешкодою для інноваційної діяльності в Україні, зростання виробництва та експорту наукоємної продукції.
. Багато наукових установ відмовляються від патентів на винаходи через нестачу коштів для підтримання їх чинності, що призводить до значних втрат для нашої держави.
Удосконаленню системи охорони прав на винаходи і корисні моделі і стимулюванню винахідницької діяльності в Україні сприятиме:
. Розробка на державному рівні конкретних завдань щодо реального забезпечення конституційного права громадян на захист інтелектуальної власності, сприятливих умов для створення об'єктів інтелектуальної власності і розвитку українського ринку цих об'єктів.
2. Удосконалення нормативно-правової бази у сфері охорони інтелектуальної власності.
. Проведення наукової та юридичної експертизи проектів нормативних актів, дослідження міжнародного досвіду, здійснення аналізу практики застосування законодавства з охорони інтелектуальної власності.
. Інформаційне забезпечення діяльності у сфері інтелектуальної власності, створення автоматизованих баз даних щодо об'єктів інтелектуальної власності.
. Організація системи підготовки кадрів у сфері охорони інтелектуальної власності.
. Розробка законопроектів щодо врегулювання правовідносин між роботодавцем і працівником з питань створення винаходів, корисних моделей та промислових зразків.
. Удосконалення законів України згідно з вимогами світової практики, в тому числі відмова від деклараційного патенту на винахід і вдосконалення охорони секретних винаходів.
. Залучення до полішення системи охорони прав на винаходи і корисні моделі представників вищих навчальних закладів, громадських організацій, окремих винахідників.
. Забезпечення технологічного і фінансового забезпечення доступу до зарубіжної патентної інформації, яка надається патентними відомствами та міжнародними організаціями промислової власності на безоплатній основі через Інтернет тощо.
. Скорочення часу проведення експертизи заявок на винаходи чи корисні моделі.
Від вирішення питання створення ефективної системи охорони
інтелектуальної власності залежить міцність фундаменту для інноваційної моделі
розвитку України, її модернізації, підвищення конкурентоспроможності в світовій
соціально-економічній системі. Від цього, у свою чергу, зростають перспективи
створення робочих місць у нових галузях економіки, що базується на знаннях. Це
стосується також і питання захисту від недобросовісної конкуренції, пов'язаної
з неправомірним використовуванням об'єктів інтелектуальної власності,
виробництвом фальсифікованих товарів. Саме цьому сприяє діяльність державної
системи правової охорони інтелектуальної власності України.
1. Цивільний Кодекс України: Офіційний текст [Текст] / Міністерство юстиції України. - К.: Юрінком Інтер, 2004. - 464 с. - 7000 пр. ISBN 966-667-135-2
2. Аблезгова О.В. Коммерческое использование интеллектуальной собственности в России и зарубежных странах [Текст] / О.В. Аблезгова. - М.: Издательско-торговая корпорація «Дашков и Ко», 2006. - 300с. - 2500 пр. - ISBN 5-94798-747-3;
. Булыга Р., Кохно П. Бухгалтерская модель учета компонентов интеллектуального капитала [Текст] / Р. Булыга, П. Кохно // ИС. Промышленная собственнность. - 2007. - №2. - 4-18с. - 4000 пр., ISSN 0201- 7067
. Вачевський М.В., Кремень В.Г., Мадзігон В.М. та ін. Інтелектуальна власність: теорія і практики інноваційної діяльності: Підручник/ За ред. проф. М. В. Вачевського [Текст] / - К.: ВД Професіонал, 2005. - 448с., - 20,5 см. - 1000 екз. - ISBN 966-370-009-2.
. Ерошов С., Ерошов А. и др. Некоторые проблемы коммерциализации результатов научно-технической деятельности организаций науки [Текст] / С. Ерошов, А. Ерошов // ИС. Промышленная собственность. - 2007. - №4. - с.27- 38. - 4000 пр. - ISSN 0201-7067