З
попелу забуття. Велика Вітчизняна війна
Тези
У вступі обґрунтовано актуальність теми, визначено об`єкт дослідження, мету і завдання, практичне значення роботи.
У першому розділі розкриваються умови життя нашого населення під час Великої Вітчизняної війни, а також окупаційний режим в селі Липляни.
У другому розділі описано подвиг Героя Радянського Союзу О. П. Єгорова під час визволення нашого села,а також останній бій мотострілкової бригади 25 - го танкового корпусу. Бій, що ввійшов в історію, як один з найбільших боїв на території нашого краю.
У третьому розділі розкривається подвиг героїв - земляків на фронтах Великої Вітчизняної війни.
У четвертому розділі висвітлено дослідження
невідомих імен та місць їх поховання.
Зміст
Вступ
. Події Великої Вітчизняної війни в нашому краї
. Подвиг Героя Радянського Союзу Олександра Петровича Єгорова
.1 Останній бій 25-го танкового корпусу на території нашого села
. Наші земляки, що загинули за Батьківщину
. Невідомі імена
Висновки
Додатки
Вступ
Актуальність теми дослідження. Сучасний період національно-державного відродження України супроводжується зростанням зацікавленості широких громадських кіл до історичного минулого свого народу. Серед багатьох проблем вітчизняної історії необхідно виділити Велику Вітчизняну війну. Обрана тема дослідження охоплює справді важливий момент у житті нашого села, що й обумовлює її актуальність.
Новий стан історичної науки дозволяє об'єктивно, з сучасних позицій висвітлювати історію Великої Вітчизняної війни. Актуальність полягає в тому, що до сьогодні не існує узагальненого видання присвяченого Великій Вітчизняній війні на теренах району. Об'єктом дослідження є героїзм доблесних воїнів в період війни. Цей період охоплює листопад - грудень 1941 - 1943роки. Метою нашої роботи є висвітлення основних бойових дій за звільнення нашого села та подвиг наших земляків на фронтах війни.
Завдання роботи:
. Висвітлити головні бойові дії при звільненні нашого села.
. З’ясувати невідомі імена загиблих воїнів та розшукати місця поховання наших земляків.
. Висвітлити спогади тих, хто пройшов тяжкий шлях жорстокої війни.
Огляд джерел та історіографії. Джерельну базу нашої роботи становлять свідчення очевидців.
Особливе значення в написанні нашої роботи мають матеріали Центрального архіву Міністерства Оборони СРСР, надіслані Паугуліс Неллі Олексіївною, дочка загиблого воїна 162 танкової бригади 25 танкового корпусу, 60 ї армії 1 - го Українського фронту Щербини Олексія Максимовича. Практичне значення нашої роботи можна використовувати на уроках історії в загальноосвітній школі, позакласних заходах, присвячених вивченню історії рідного краю, а також в написанні краєзнавчих робіт.
1. Події Великої Вітчизняної війни в нашому краї
Історія - це людська пам'ять . Вона нічого не забуває. Ні доброго, ні поганого, все в неї на обліку, все передається з віку у вік. На всі часи, на всі покоління запам'яталася людям Велика Вітчизняна війна. Вона завжди - прокляття, вона завжди - біль людський.
То що ж говорити про страхітливу навалу фашистських розбійників, яка закінчилась ганебною поразкою, заслуженою розплатою для тих, хто її розпочав? І трапилось усе це лише сімдесят років тому.
У 1941 році колгоспники працювали, в стислі строки провели весняну сівбу. На ланах визрівав багатий урожай.
Але мирна праця радянських людей була перервана віроломним нападом на нашу країну німецько-фашистських загарбників. Звістка про це викликала гнів і обурення трудящих. На багатолюдних мітингах і зборах робітники, колгоспники, інтелігенція заявили про свою готовність на захист своєї Батьківщини. Почався масовий добровільний вступ патріотів до лав діючої Червоної Армії. Разом з чоловіками йшли жінки. З усіх підприємств і сіл району надходили повідомлення про трудовий героїзм робітників, колгоспників, інтелігенції. В перші ж дні жінки заміняли чоловіків на підприємствах, ставали трактористами і комбайнерами в колгоспах.
Фашистський кований чобіт ступив і на нашу йосипівську землю. В липні 1941 року село повністю було окуповано фашистами. За часи окупації багато молоді відправили на каторжні роботи, з яких мало хто повернувся додому. Атаманчук Ольга Федорівна 1922 року народження живий свідок каторжних робіт. ( Спогади - ДОДАТОК 2.) В районі села діяли партизанські загони з`єднань М.І.Наумова і С.Ф.Малікова, яким населення надавало всебічну допомогу. Керівники місцевої підпільної організації Іван Ковальчук, Касимчук Панько були страчені окупантами. Під час визволення нашого краю від загарбників під Йосипівкою точилися жорстокі танкові бої. З особливою жорстокістю бились фашисти в середині грудня 1943 року. В районі Коростеня вели наступ дві танкові девізії і одна з них - «Адольф Гітлер». 180 жителів села воювали з німецько - фашистськими загарбниками на фронтах, 80 синів, батьків, братів не дорахувалась йосипівська земля, нагороджені орденами і медалями - 132 земляки.
«Сподіваюся, що нашим чоловікам ніколи в житті не доведеться зі зброєю в руках захищати незалежність України, а наші діти, внуки і правнуки ніколи не знатимуть гірких воєнних втрат» ( зі спогадів учасника бойових дій Марчука Андрія Пилиповича.)
В кінці грудня село було звільнено від окупантів, але на половину спалене.
У липні 1941 року фашисти вступили і в сусіднє село Липляни. В селі зразу ж з`явилися партизани. Зв`язковою була Любов Василівна Никончук. За життя жінка мало ділилася своєю партизанською діяльністю, бо декілька разів потрапляла до рук фашистів, зазнала жорстоких знущань. При виконанні одного з доручень отримала контузію.
Населення зазнало великих втрат.
2. Подвиг Героя Радянського Союзу Олександра
Петровича Єгорова
листопада 1943 рік - рік визволення Малинщини
від німецько - фашистських загарбників. З цієї пори пройшло 68 років…
Вирішальна битва відбулася в селі Пристанційному біля смт. Чоповичі. Батареєю,
яка приймала участь у цій битві командував О. П. Єгоров. З особливою
жорстокістю бились фашисти в середині грудня 1943 року. Тоді вони намагалися
знову заволодіти столицею України - Києвом. В районі Коростеня вели наступ дві
великі дивізії і одна з них - «Адольф Гітлер». На це особливо небезпечне
направлення із району Макарова була передислокована 20 - та мотострілкова
бригада 25 - го танкового корпусу. В третьому батальйоні цього корпусу був
командувачем старший лейтенант О. П. Єгоров. Коли наші частини вийшли на рубіж,
противнику вдалося заволодіти станцією Пристанційне за селом Чоповичі. 21
грудня радянські війська перейшли в наступ, перервавши кільце супротивника,
оволоділи частиною села Пристанційне. Зав`ячався жорстокий кровопролитний бій,
в якому мали перевагу окупаційні війська. Батарея О. П. Єгорова втратила дві
третини свого складу, але продовжувала героїчно битися з противником, Прийшов
час, коли у однієї гармати став сам старший лейтенант, у другої - два
артилеристи. Це будо все, що залишилося від бригади, Це був останній бій О. П.
Єгорова. Із 20 - ти гітлерівських танків вони знищили 16, 7 ворожих танків
знищив Єгоров. Із - за залізничного полотна, зі сторони села Чоповичі, на
Єгорова виповзли ще три «Тигри». Артилеристи встигли розвернути гармати. Один
«Тигр» був підбитий наводчиком, другого знищив Єгоров, третій танк теж був
знищений героєм. Але з нього пролунав залп, який, на щастя, не пошкодив ні
артилеристів, ні командира. Сили німців вичерпалися, бій підходив до
закінчення. Але Єгорову не вдалося радіти перемозі. Зі сторони, не відомо
звідки, повзло страшили ще. Єгоров вистрелив з гармати зблизька, але не встиг
відскочити від гармати. Підбитий танк всією масою навалився на гармату. Так
загинув Герой Радянського Союзу О. П. Єгоров. Могила героя знаходиться в центрі
села. А в 1985 році на честь 89 - ти загиблих визволителів Йосипівки та
односельців, які не повернулися з поля бою встановлено обеліск Слави.
«Обеліск із граніту,
Час у вічність біжить.
І лунає по світу:
Люди! Мир бережіть!»
Учні школи постійно доглядають за обеліском. З
весни до осені цвітуть квіти. Це місце є святим для всіх жителів села. Щороку 9
- го Травня на День Перемоги вся сільська громада та гості збираються на
мітинг.
.1 Останній бій 25-го танкового корпусу за наше
село Йосипівку
Донесення 12 грудня 1943р.
За цей період противник по м. Малині робив вогневі нальоти. Командир бригади з начальником штабу і своїми заступниками, офіцерами штабу, виробляв рекогніціровку маршрутів контратак: Барановичі-Пиріжки-Романівка-Головки висота 188,3 ПНШ вів розвідку в напрямку Чопович через шосе на Коростень.
грудня 1943р. За даними перебіжчика, вранці 16/ХІІ-43р., противник готувався перейти у наступ, з метою оволодіти Чоповичами і надалі - Малином. В 8.30 13/ХІІ-43 року із штабкора 25 т.к. було отримано розпорядження про зосередження бригади в Чоповичах і організації там оборони в районі Водокачки, що на західній околиці Чопович, у східному і північно-східному напрямках. На виконання цього розпорядження, батальйони зайняли оборону…
грудня 1943 року в 6.00 було отримано бойове розпорядження із 25 штабів із завданням для бригади: із взаємодіями з 20 МСБр нанести головний удар по противнику в напрямку Юзефовка, ст.Чоповичі, Перемога і за всяку ціну утримати ст. Чоповичі. Встановити тісний зв’язок з 162 танковою бригадою і 111 танковою бригадою.. Вести розвідку вздовж залізничної дороги на Стремінгород , що в 2 км. на південний захід від Болярки; 185,8; в Меленях. В районі Ходаки було наказано залишити одну танкову роту з батареєю ВПАП із завданням не допустити противника в район Ходаки. На виконання була залишена 2-га танкова рота з батареєю ВПАП.
До 7.00 години ранку 21/ХІІ-43р. бригада (162) без однієї танкової роти, батареї ВПАП зосередилась в Юзефовці на похідному положенні для наступу.
О 9.00 годині ранку 21/ХІІ-43р. 162 танкова бригада у взаємодії з 149 СД і 20 МБр почали атаку ст.Чоповичі.
До 14.00 21/ХІІ-43р. 2 т.б. з МБА вийшла на східну околицю ст Чоповичі. Далі їхнє просування було призупинено сильним артилерійським і мінометним вогнем противника.
В 14.00 21/ХІІ-43р. була зроблена друга атака на ст.Чоповичі. Для виконання цього завдання були залучені танки командування і танки з’вязку…
До 20.00 21/ХІІ-43р. 162 т.бр. у взаємодії з 20 мотострілковою бригадою і 149 СД в результаті бою опанувала Чоповичами і зайняла міцну оборону на західній околиці.
В результаті бою 21/ХІІ-43р. за ст. Чоповичі противник зазнав втрат…
До 5 години ранку 22/ХІІ-43р. противник частинами 1 ТД і ТД СС “Адольф Гітлер” в результаті запеклих боїв відійшов у ліс ст. Чоповичі,залишившись на місці і зайняти колишній рубіж оборони. При виході із займаного кордону в район зосередження моторизований батальйон автоматників зазнав великих втрат. Слід мати на увазі - знімати з оборони у світлий час частини для виконання ними нових завдань тягне до великих втрат. З настанням темряви МБА і танки були відведені в займані ними райони. В результаті проведеного бою бригадою 22/ХІІ-43р. від вогню танків і піхоти ворог зазнав втрат… 23/ХІІ-43р. - противник займав оборону по східному узліссі , що 2.5 км на захід від ст. Чоповичі і в перебігу дня вів сильний артилерійсько-мінометний вогонь по бойових порядках наших частин.
В 16.00 23/ХІІ-43р. 1-й танковий батальйон з МБА зробив наступ на захід ст. Чоповичі і до 19.00 23/ХІІ-43р. досяг східного узлісся. Із-за відсутності достатньої кількості піхоти, всю тяжкість бою взяли на себе танки…
/ХІІ-43р. до 10.00 ранку противник під прикриттям сильного артилерійсько-мінометного вогню автоматників розпочав відхід в західному напрямку х.Болярки…
До 18.00 24/ХІІ-43р бригада вийшла на східну околицю перехрестя доріг, що за 2.5 км. на схід х.Болярки і до 20.00 24/ХІІ-43р. досягла рубежу Млина, де вела бої з противником, до цього часу було встановлено взаємодію з 149 СД і 162 т.бр. Була організована розвідка у напрямку Млина і х.Болярки.
Особистий склад в боях з німецькими загарбниками за ст.Чоповичі проявив масовий героїзм. Особливо відзначились:
Лейтенант Бочкарьов - командир 1-ої танкової роти
ст. лейтенант Магомедов - командир взводу - загинув
мол. лейтенант Трохименко - командир 3 роти, 3-го танкового взводу
мол. лейтенант Махонін
мол. лейтенанти Корчунов і Тонкошкуров - загинули
мол. лейтенант Васильєв
лейтенант Ясюнінський
мол. лейтенант Авгеєв
к.-н Акоп’ян Г. М. - командир МБА
“Дії 162 т.бр. в період оперативного підпорядкування 25 т.к. 13 Армії”
В результаті оборонних боїв в районі ст. Чоповчі і переходу бригади в контрнаступ, у взаємодії з частинами 149 стрілкової дивізії в напрямку х.Липляни, Стремингород, оволоділи перехрестям доріг південних Мук, єдиної дороги по якій противник проводив свої частини і створював загрози оточенню. В подальших боях в напрямку Соболівки, Злобичі у взаємодії з 744 сп, 199 сд, бригада подолала передній край, поспішно перейшовшого до оборони противника, і стрімким маршом важкопрохідною місцевістю при відсутності мостів вийшла в глибокі тили противника, знищуючи по шляху обози та його артилерію.
Підписи: Шалигін, ком.-р 162 т.бр. Тисячний нач. Штабу
У 8.00 22/ХІІ-43р. частини бригади зайняли вихідне положення на західній галявині лісу, 2 км на південь від Липлян.
В 9.00 22/ХІІ-43р. бригада пішла в наступ бойовими порядками праворуч - 3 танкова бригада, в центрі - 2 т.бр., зліва - 1 т.бр.
В 9.40 Липляни було звільнено.
При підході до Мук, бригада зустріла фланговий вогонь . За рішенням командира бригади в районі Мук залишений заслін - 2 танки, продовжуючи розвивати наступ на Стремингород. В результаті стрімкої атаки до 18.00 частини бригади оволоділи Стремингородом і обхідним маневром з північної околиці на північ ст. Стремингород. З виходом в районі ст. Стремингорода частини бригади знищили багато піхоти і обози противника.
Взаємодіюча піхота 149 стрілкової дивізії відстала, не підтримавши успіху танків, в результаті чого противник перейшов в контратаку силою до полку піхоти, і 15 танків, і самохідної артилерії. Внаслідок нерівного бою з противником, танки відішли на західну околицю Стремингорода, де зустріли вогонь гармат противника. Опинившись ізольованими від своєї піхоти, танки були розстріляні артилерійським вогнем противника…
…У боях в районі Малина особовий склад проявив героїзм і відвагу, не рахуючись ні з чим, виконуючи поставлене завдання. …21/ХІІ-43р. В 01.00 годину ночі 3 танкова бригада у взаємодії з 149 СД за наказом командира 25 танкового корпусу перейшла у наступ на захід від околиці Юзефовки вздовж шосейної і залізничної доріг на ст.Чоповичі із завданням оволодіти ст.Чоповичі.
В 03.00 години 21/ХІІ-43р. отримано усний наказ командира 25 танкового корпусу 162 танкової бригади - наступ на ст. Чоповичі і оволодіти нею.
В 6.00 ранку 21/ХІІ-43р. частини бригади зайняли вихідне положення для атаки: чагарник на південний схід Липлян.
В 9.10 21/ХІІ-43р. Розпочався запеклий бій. Внаслідок бою до 19 години частини бригади вийшли на південну околицю, що 1.5 км на північний захід від ст. Чоповичі. Подальше просування було зупинено артвогнем противника. Противник за насипом залізничної дороги встановив танки,артилерію і при виході наших танків із лісу, розстрілював одним залпом. Бойові донесення штабу корпуса.