Материал: Розрахунок стиснутих стрижнів на стійкість

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

4. Проектний розрахунок стиснутих стержнів на стійкість.

 

Умова стійкості центрально стиснутого стержня має вигляд

 

 

F

[σ]

,

(10)

 

A

 

ст

 

де [σ]ст - допустиме напруження стійкості. Це напруження виражають через допустиме

напруження на стиск [σ ]:

 

[σ]ст =ϕ[σ],

(11)

де ϕ - коефіцієнт повздовжнього згину ( 0 ≤ ϕ ≤ 1), що залежить від матеріалу та гнучкості

λстержня. Ці коефіцієнти визначаються із таблиці, наведеної у додатках.

Зврахуванням виразу (10.11) умова стійкості (10) набирає вигляду

F

 

[σ ] .

ϕ

A

 

Виходячи з умови стійкості, можна розв’язувати наступні типи задач: а) перевіряти стійкість заданого стержня (формула (12)); б) підбирати величину допустимої стискуючої сили за формулою

Fдоп A [σ ]

в) підбирати необхідні розміри поперечних перерізів стиснутих стержнів за формулою

A ϕ F[σ ]

(12)

(13)

(14)

При розв’язуванні задач останнього типу використовують метод послідовних наближень, оскільки у формулі (14) є дві невідомі – шукана площа поперечного перерізу A , та

коефіцієнт ϕ. (Коефіцієнт ϕ знаходиться із таблиць в залежності від λ=µil . Якщо розміри

поперечного перерізу невідомі, то невідомі і радіуси інерції перерізу “ i “, а отже відповідно і гнучкість λ та коефіцієнт ϕ).

З питанням підбору розмірів поперечного перерізу центрально стиснутого стержня тісно пов’язане питання раціональної форми поперечних перерізів. Небезпека втрати стійкості в стиснутих стержнях тим менша, чим менші їх найбільші гнучкості λmax , тобто

чим більші при фіксованій величині площі поперечних перерізів A радіуси інерції “ i “ поперечного перерізу. Матеріал в таких перерізах повинен бути розміщений якомога далі від центра перерізу. Цим вимогам найкраще відповідають порожнисті всередині перерізи з можливо тонкою стінкою.

Приклад 1. Підібрати із умови стійкості стержня, що F зображений на рис. 6, розміри прямокутного поперечного перерізу (з відношенням сторін h b =2 ).

 

 

 

y

Матеріал – дерево: [σ ]=3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

Розміри поперечного перерізу підбираються з умови

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

(14) методом послідовних наближень:

 

l =1м

h

 

 

z

I

 

наближення:

 

задаємо

початкове

значення

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕп =

0 +1

=0.5. З

умови (14)

визначаємо

величину

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

площі в першому наближенні

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

F

 

=

20 кН

 

=13.3 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕn [σ ]

0.5 3 кН см2

 

 

 

b

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

µ = 2

 

рис. 6

Визначаємо

розміри

перерізу

b1 , h1 в

першому

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

наближенні:

 

A =b h

13.3 см2 ,

де h b =2 ,

або

h =2 b . Тобто

 

2 b2

13.3 см2 . Звідси

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

b

2.6 см ,

 

h =2 b

5.2 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Визначаємо мінімальний радіус інерції перерізу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin =iy =

 

J y

=

 

 

 

h b

=

2.62

=0.75 см .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

12 b h

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо максимальну гнучкість

 

 

µl

 

 

2 100 см =267 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λmax =

 

=

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

0.75 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Із таблиць коефіцієнтів

 

 

ϕ для цієї гнучкості (якщо матеріал – дерево) знаходимо кінцеве

значення

ϕ

в першому наближенні

 

ϕк

0 . Визначаємо різницю

 

 

ϕк −ϕп

 

=

 

0 0.5

 

=0.5.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

1

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки різниця велика (більше 0.1), то без перевірки умови стійкості (12) переходимо до II

наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п

 

 

ϕп к

0.5 +0

 

 

 

 

 

 

 

 

II

наближення:

 

задаємо

початкове

 

наближення

=

 

1

1

=

 

 

 

=0.25

(подальша

 

 

 

2

 

 

 

2

процедура повторює процедуру I наближення).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Знаходимо A

 

 

 

 

 

F

 

 

 

=

 

20 кН

 

 

 

 

=26.7 см2

. 2 b2

26.7 см2 . Тоді

 

 

 

 

ϕ2n [σ ]

0.25 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

b

3.65 см ,

h

 

=2 b

7.30 см2 .

 

 

Радіус інерції

i

min

=

3.652

=1.11 см.

Гнучкість

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2 100 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λmax =

=180 . Із таблиці визначаємо ϕ2к

=0.10 . Різниця

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.11 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п −ϕ2к

 

=

 

0.25 0.1

 

 

=0.15 > 0.1 . Виконуємо наступне наближення.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

III наближення: ϕ3п = ϕ2п 2к

= 0.25 +0.1 =0.175.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

20 кН

 

 

 

 

 

 

 

 

2

 

 

 

2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=38.0 см2 .

b

4.36 см ,

h =8.72 см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

0.175 3 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

imin =

4.362

=1.584 см. λmax =

2 100 см

 

 

 

к

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

=126 .

ϕ3 =0.20 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

12

1.584 см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Різниця

 

 

ϕ3п −ϕ3к

 

=

 

0.175 0.20

 

=0.025 < 0.1.

Обчислення

припиняємо.

Перевіряємо

 

 

 

 

 

виконання умови стійкості (12)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

F

 

[σ

]

 

 

 

 

20

 

 

 

3

;

2.61 кН см2 < 3 кН см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕк

A

 

0.20 38.0

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

 

3

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Умова стійкості виконується.

Отже, необхідні мінімальні розміри поперечного перерізу стержня: h =8.72 см , b =4.36 см.

 

x

x

 

F

F

 

 

 

l 2

l = 4 м

a)

 

 

l

2

 

 

y

 

 

 

z

y

 

 

 

µy =1, 26 y

z

µz =1,35

 

 

y1 y

 

 

 

c1

z1

2δ

b

 

 

c0

б)

 

 

 

 

 

z

Приклад 2. Підібрати з сортаменту і раціонально розмістити поперечний переріз стійки довжиною l =5, 2 м, яка складається з

двох нерівнобоких кутників і стискається осьовою силою F = 470 кH (рис. 7 а).

Матеріал, з якого виготовлені кутники – сталь з допустимим напруженням на стиск

[σ ]=16 кНсм2 . Схема закріплення стійки

показана на рис. 7 а. Розмір δ прийняти рівним товщині полки d .

Встановлюємо коефіцієнти приведеної довжини для обох головних площин: при згині відносно осі y (в площина Oxz ) µy =1, 26 ,

при згині відносно осі z (площині Oxy )

µz =1, 35 .

 

Оскільки в нас µz µy ,

переріз необхідно

розмістити так, щоб було iz

iy (див. рис. 7 б).

Це означає, що величина критичної сили буде максимальною, якщо I y Iz , що буде у

випадку розміщення осей, показаному на рисунку .

Гнучкості стрижня λy і λz виражаються через

d

 

 

 

 

 

невідомі поки що головні радіуси інерції iy і

 

 

 

 

 

 

iz

формулами:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λy

=

µyl

=

1, 26×520

=

655, 2

,

 

рис. 7

 

 

 

 

 

iy

 

 

iy

iy

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

λz

= µzl =

1,35×520 = 702 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iz

 

iz

 

 

 

iz

 

 

 

 

I наближення: скористаємося формулою (14), прийнявши в першому наближенні ϕп = 0, 6 .

Знайдемо для одного кутника при [σ ]=16 кН см2

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

A =

 

470

 

= 24,5см2 .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2×0, 6×16

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

З таблиці сортаменту підбираємо кутник 160 ×100 ×10 , для якого A = 25, 2см2 , iz

= 2,34см

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

iy =5,13см, y0 = 2, 28см, , d =10мм.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Тоді:

λy

= 655, 2

=127, 7 (iy =iy ) ;

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5,13

 

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

iz = iz2

+b2 = 2,842 +(10 +12,88)2

=9,17см,

 

 

λz =

702 = 76, 6 .

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

9,17

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Оскільки гнучкість стояка λy

λz , подальший розрахунок будемо проводити в площині

xOz , тобто по λy .

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

В таблиці коефіцієнтів ϕ знаходимо для λy =127, 7 :

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ1к = 0, 45 0, 45 0, 40

×7, 7 = 0, 412 0, 6 .

 

 

 

 

 

 

 

10

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

II наближення:

візьмемо значення коефіцієнту ϕ2п

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ϕ2п =

ϕп

+ ϕк

=

0, 6 +0, 412

= 0,506 .

 

1

1

 

 

 

2

 

2

 

 

 

 

 

 

 

Тоді площа кутника повинна дорівнювати

 

A =

 

 

 

470

 

= 29,03см2 .

 

2

×0,506×16

 

 

 

 

 

З таблиці сортаменту підбираємо кутник 180 ×110 ×10 , для якого A = 28,3см2 , iz1 =3,12см

iy =5,8см, y0 = 2, 44см, , d =10мм.

 

 

 

1

 

 

 

Гнучкість стрижня

0,52 0, 45

 

 

λy = 655, 2 =113 і ϕ2к = 0,52

×3 = 0,50 , що є близьке до значення ϕ2п

з

5,8

10

 

 

точністю до двох знаків після коми. Різниця ϕ2п ϕ2к = 0.506 0.50 = 0.006 < 0.1 .

Обчислення припиняємо.

Розміри поперечного перерізу, прийняті в другому наближенні є близькі до оптимальних. Виконаємо перевірку, тобто знайдемо напруження в поперечному перерізі стояка:

σ = 470 =16, 61кН см2 1, 05 [σ] =16,8 кН см2 . 2 ×28,3×0,5

Перевіримо стійкість стояка в площині xOy відносно λz .

 

702

 

 

Маємо: iz = iz2 +b2

=

3,122 +(10 +12, 44)2 =10, 66см і λz =

 

= 69,8

λy .

10, 06

 

 

1

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Стійкість в площині xOy забезпечена.

 

 

 

 

Оскільки λy =113

100 , до стержня можна застосувати формулу Ейлера.

 

Знаходимо:

 

 

 

 

 

 

σ

к

=3,14 3,142 ×2 104

=15, 44 кН см2 , F =15, 44 ×2×28, 3 =874кН .

 

 

 

 

к

 

 

 

 

1132

Коефіцієнт запасу стійкості буде дорівнювати:

Kст = 874470 =1,86 .