Материал: Розгляд лізингового процесу

Внимание! Если размещение файла нарушает Ваши авторские права, то обязательно сообщите нам

1.2.3 Види лізингу

Ринок лізингових послуг характеризується багатоманітністю форм лізингу, моделей лізингових контрактів та юридичних норм, які регулюють лізингові операції.

Під час виділення видів лізингу виходять передусім з ознак їх класифікації, які характеризують відношення до орендованого майна, тип фінансування лізингової операції, тип лізингового майна, склад учасників лізингової угоди, ступінь окупності лізингового майна, сектор ринку, де проводяться лізингові операції, відношення до податкових, митних та амортизаційних пільг та преференцій, порядок лізингових платежів.

У відношенні до орендованого майна (чи по об’єму обслуговування) лізинг поділяється на:

·   Чистий (net leasing), коли всі витрати по обслуговуванню майна приймає на себе лізингоодержувач. При цьому лізингоодержувач переказує лізингодавцю чисті, або нетто, платежі. Більшість послуг на вітчизняному лізинговому ринку устаткування є чистими.

·   Повний, або, як його ще називають «мокрий» лізинг (wet leasing), коли лізингодавець приймає на себе всі витрати по обслуговуванню майна. Його використовують, як правило, самі виробники устаткування. За вартістю повний лізинг один з найдорожчих, так як у лізингодавця збільшуються витрати на технічне обслуговування, супроводження кваліфікованим персоналом, ремонт, постачання необхідної сировини та комплектуючих виробів тощо

·   Частковий (з частковим набором послуг), коли на лізингодавця покладаються лише окремі функції з обслуговування майна.

За типом фінансування лізинг поділяється на:

·   Терміновий, коли має місце одноразова оренда майна.

·   Поновлюваний (револьверний), при якому після закінчення першого строку угода продовжується на наступний період. При цьому об’єкти лізингу через певний час в залежності від зносу та за бажанням лізингоодержувача замінюються на більш досконалі зразки. Лізингоодержувач приймає на себе всі витрати на заміну устаткування. Кількість об’єктів лізингу і строки їх використання при поновлюваному лізингу заздалегідь сторонами не визначаються.

·   Різновидом поновлюваного лізингу є генеральний лізинг, який дозволяє лізингоодержувачу доповнити список орендованого устаткування без укладання нових угод. Це дуже важливо для підприємств з безперервним виробничим циклом та при жорсткій контрактній кооперації з партнерами. В залежності від складу учасників (суб’єктів) угоди розрізняють наступні види лізингу:

·   Прямий лізинг, при якому власник майна (постачальник) самостійно здає об’єкт в лізинг (двостороння угода). По суті, цю угоду не можна назвати класичною лізинговою угодою, оскільки в ній не бере участі лізингова компанія.

·   Непрямий лізинг, коли передача майна в лізинг відбувається через посередника. Угода такого роду схожа на класичну лізингову операцію, так як в ній беруть участь постачальник, лізингодавець і лізингоодержувач, до того ж кожний з них виступає самостійно.

·   Роздільний лізинг (лізинг за участю багатьох сторін) - leveraged leasing. Цей вид лізингу розповсюджений як форма фінансування складних великомасштабних об’єктів, таких, як авіатехніка, морські та річкові судна, залізничні поїзди, бурові платформи тощо. Такий лізинг називається ще груповим, або акціонерним, лізингом за участю декількох компаній постачальників, лізингодавців та залученням кредитних коштів у ряду банків, а також страхуванням лізингового майна і повернення лізингових платежів за допомогою страхових пулів. Такий вид лізингу вважається найскладнішим, оскільки йому властиве багатоканальне фінансування.

·   Однією з форм прямого лізингу є зворотний лізинг (sale and leaseback arrangement). Зворотний лізинг являє собою систему взаємопов’язаних угод, за якої фірма - власник землі, будівель, споруд чи устаткування продає цю власність фінансовому інституту (банку, страховій компанії, інвестиційному фонду, фірмі, спеціально орієнтованій на лізингові операції) з одночасним оформленням угоди про довгострокову оренду своєї колишньої власності на умовах лізингу.

Зворотний лізинг виступає в даному випадку як альтернатива заставній операції, причому продавець власності, котрий в результаті угоди стає її орендарем, негайно отримує в своє розпорядження від покупця взаємно узгоджену суму угоди купівлі-продажу, а покупець продовжує брати участь в цій операції, але уже в якості орендодавця. Зворотний лізинг необхідний, передусім, для тих господарюючих об’єктів, яким терміново потрібні значні обсяги оборотних коштів.

За типом майна розрізняють:

·   Лізинг рухомого майна (устаткування, техніка, автомобілі, судна, літаки тощо), в тому числі нового і такого, що використовувалося.

·   Лізинг нерухомості (будівлі, споруди).

За ступенем окупності майна лізинг розподіляється на:

·   Лізинг з повною окупністю (чи близькою до повної), коли протягом дії одного лізингового договору відбувається повна чи близька до повної амортизації майна і, відповідно, виплата лізингодавцю вартості майна.

·   Лізинг з неповною окупністю, при якому протягом дії одного лізингового договору відбувається часткова амортизація майна і окупається лише частина його.

Відповідно до ознак окупності (умов амортизації майна) розрізняють фінансовий та оперативний лізинг.

·   Фінансовий (капітальний, прямий) лізинг - financial, capital leases - являє собою договір лізингу, в результаті укладення якого лізингоодержувач на своє замовлення отримує в платне користування від лізингодавця об’єкт лізингу на строк, не менший від строку, за який амортизується 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Сума відшкодування вартості об’єкта лізингу в складі лізингових платежів за період дії договору фінансового лізингу має включати не менш як 60% вартості об’єкта лізингу, визначеної в день укладення договору. Даний вид лізингу характеризується наступними рисами:

·   участь крім лізингодавця і лізингоодержувача третьої сторони (виробника чи постачальника об’єкту угоди);

·   неможливість розірвання договору на протязі основного строку оренди, тобто строку, необхідного для відшкодування витрат орендодавця;

·   тривалий період лізингової угоди (звичайно близький до строку служби об’єкту угоди). [31]

·   Оперативний (сервісний) лізинг - service, operating leases - являє собою орендні відносини, за яких витрати лізингодавця, пов’язані з придбанням і утриманням предметів, що здаються в оренду, не покриваються орендними платежами на протязі одного лізингового контракту. Укладається він, як правило, на 2 - 5 років. При оперативному лізингу ризик псування чи втрати об’єкту лежить в основному на лізингодавці. Ставка лізингових платежів зазвичай вища, ніж при фінансовому лізингу, через відсутність гарантії окупності витрат. По закінченні оперативного лізингового договору лізингоодержувач має право: продовжити строк договору на більш вигідних умовах; повернути устаткування лізингодавцю; купити устаткування у лізингодавця за наявності погодження (опціону) на придбання за ринковою вартістю.

В залежності від сектора ринку, де проводяться лізингові операції, розрізняють:

·   Внутрішній лізинг, коли всі учасники угоди представляють одну країну.

·   Зовнішній (міжнародний) лізинг - до нього відносяться угоди, в яких хоча б одна із сторін належить іншій країні. До цього ж виду лізингу відносять і угоди, які укладаються між лізингодавцем і лізингоодержувачем однієї країни, якщо хоча б одна із сторін веде свою діяльність та має капітал спільно з іноземною фірмою.

Зовнішній лізинг, в свою чергу, поділяється на імпортний, коли іноземною стороною є лізингодавець, і експортний, коли іноземною стороною є лізингоодержувач.

За характером лізингових платежів здійснюється розподіл лізингу по видах в залежності від:

·   Виду лізингу (фінансовий, оперативний);

·   Форми розрахунків між лізингодавцем та лізингоодержувачем:

а) грошові, коли всі платежі здійснюються в грошовій формі;

б) компенсаційні, коли платежі здійснюються в формі поставки товарів, вироблених на зданому у лізинг устаткуванні (по суті, це бартер), чи шляхом зарахування послуг, які надають один одному лізингоодержувач і лізингодавець;

в) змішані, коли застосовуються обидві вказані форми платежів.

·   Складу врахованих елементів платежу (амортизація, додаткові послуги, лізингова маржа, страхування тощо);

·   Методу начислення:

а) з фіксованою загальною сумою;

б) з авансом (депозитом);

в) з урахуванням викупу майна за залишковою вартістю;

г) з урахуванням періодичності внесення (щорічні, що піврічні, щоквартальні, щомісячні);

д) з урахуванням терміновості внесення (на початку, в середині чи в кінці періоду платежу);

е) з урахуванням способу виплати: рівномірними частками; з розмірами, які зменшуються або збільшуються (в залежності від фінансового стану лізингоодержувача і умов договору). [17, c. 210 - 212]

1.2.4 Умови ефективності лізингової угоди

Лізинг з економічної точки зору є системним явищем, яке водночас поєднує в собі орендні, кредитні та майнові відносини.

Фахівцям-практикам, які вперше стикаються з цією формою фінансування, дуже складно розібратися в таких методах оцінки, адже ефективність лізингової операції залежить від багатьох чинників, - починаючи від можливості вибору способів фінансування, складу учасників угоди і закінчуючи черговістю погашення окремих елементів лізингових платежів. Віднайти ту єдину універсальну методику обчислення економічної ефективності цього явища - надто складне завдання

Реальнішим є створення системи оцінки ефективності конкретної лізингової угоди.

Для цього необхідно:

- по-перше, визначитися з кількісним складом учасників угоди,

- по-друге, з'ясувати вихідні кількісні критерії ефективності лізингу;

- по-третє, обумовити види методів, які можуть бути застосовані при розрахунку економічної ефективності лізингу;

- по-четверте, окреслити множину елементів механізму економічних відносин, які безпосередньо та опосередковано впливають на цей інструмент, і встановити взаємозв'язок між цими елементами;

- по-п'яте, на базі прийнятих методів визначитися із критеріями ефективності, тобто головними ознаками оцінки ефективності, для кожного учасника угоди. [11, c. 141]

Існує безліч схем, які можна умовно згрупувати на угоди за участю двох, трьох та більше сторін.

Структура загальноприйнятої лізингової операції передбачає участь сторін, які наведено на рис. 1.

Очевидно, що кількість видів схем проведення лізингу безпосередньо залежить від кількісного складу учасників угоди.

Рис. 1.1. Склад потенційно можливих учасників лізингової угоди

За всіх можливих схем постійними і незмінними учасниками угоди є лізингоотримувач (№6) та лізингодавець, у ролі якого на альтернативних засадах можуть виступати комерційний банк (№1) - коли маємо банківський лізинг, лізингова компанія (№2) - в разі наявності необхідного устаткування у власності компанії; обидва разом (№1 + №2) - якщо лізингова компанія купує необхідне устаткування за рахунок банківського кредиту; або підприємство-виробник устаткування (№3). Інші учасники (№4, №5) приєднуються до лізингової операції залежно від виду лізингу та умов домовленості між лізингоотримувачем та лізингодавцем. При цьому вони мають можливість укладати угоду як із лізингодавцем, так і безпосередньо з лізингоотримувачем. [11, c. 142]

2. Економіко-математичні моделі лізингової діяльності


Визначення розмірів лізингових платежів має важливе значення для успіху лізингових компаній. Під лізинговими платежами розуміють виплати лізингодавцеві, які здійснює лізингоодержувач за надане йому право користуватися лізинговим майном. Лізингові платежі є тим механізмом, за допомогою якого лізингодавець повинен відшкодувати свої фінансові витрати на придбання майна і отримати прибуток. Виходячи з цього, загальна сума лізингових платежів за весь період лізингу повинна включати:

- суму, що відшкодовує витрати на виробництво чи придбання лізингового майна;

- накладні витрати, що пов'язані з рухом майна (транспортування, оформлення документів, зберігання);

- вартість кредитних ресурсів, що використовуються для придбання майна за лізинговою угодою;

- прибуток лізингодавця;

- експлуатаційні витрати (пуск, налагодження, ремонт, монтаж);

- сукупні послуги (навчання персоналу, передача ноу-хау, інжинірингові послуги);

- витрати на страхування майна, якщо воно було застраховане лізингодавцем;

- витрати на пошуки лізингоодержувача, рекламу, послуги посередникам;

- втрати від знецінення майна в результаті інфляції. Крім того, в лізингових платежах слід враховувати суму податків, які буде сплачувати лізингодавець: податок з власників транспортних засобів і податок на майно (в разі його введення). [11, c. 145]

Таким чином, загальна сума лізингових платежів не є постійною величиною, а залежить від перелічених параметрів та швидкості відшкодування вартості лізингового майна. Чим швидше буде погашена вартість лізингового майна, наприклад, шляхом виплати авансу, тим менші проценти будуть нараховуватися на залишкову вартість лізингового майна. І навпаки, якщо лізингоодержувач переносить виплату перших платежів на пізніший строк, то первинна вартість майна зростає за рахунок нарахованих відсотків на вартість лізингованого майна і кредиту.

Розміри, спосіб, форма і періодичність виплат, а також метод визначення загальної суми лізингових платежів встановлюються в лізинговому контракті за взаємною згодою сторін. Порядок здійснення лізингових платежів гнучкіший, ніж за кредитними угодами (лізингоодержувач може розрахувати надходження своїх доходів і разом з лізингодавцем розробити гнучку схему платежів).

У залежності від форм платежів розрізняють:

- грошові платежі, коли платіж здійснюється за рахунок грошових коштів;

- компенсаційні платежі, коли розрахунки здійснюються або товарами, або наданням зустрічних послуг лізингодавцеві;

- змішані платежі, коли поряд з грошовими виплатами здійснюються платежі товарами чи послугами. [11, c. 146]

У залежності від періодичності лізингові платежі бувають: щомісячні, квартальні, піврічні, щорічні.

Враховуючи фінансовий стан і платіжні можливості лізингоодержувача, розрізняють такі способи виплат лізингових платежів: рівними частинами, збільшуваними розмірами, зменшуваними розмірами.

В залежності від методу нарахування лізингових платежів розрізняють:

- платежі з фіксованою загальною сумою. Лізингова плата в цьому випадку включає амортизаційні відрахування, плату за використання кредитів; суму прибутку лізингодавця і плату за надані лізингоодержувачеві додаткові послуги за угодою. Загальна сума платежів нараховується рівними частинами протягом усього терміну угоди у відповідності з погодженою сторонами періодичністю;

- платежі з авансом (депозитом), коли лізингоодержувач майна спочатку сплачує лізингодавцеві аванс у момент підписання угоди в установленому розмірі, а потім сплачує загальну суму лізингового платежу (за мінусом авансу) періодичними внесками;