Законодавство Великої Британії - унікальний приклад сполучення системи загального права й інститутів континентального права, привнесених практикою кооперації з іншими західними країнами й імплементацією норм Євросоюзу.
Особливий інтерес представляють правові моделі регулювання фінансових ринків і оподаткування в цій галузі, закріплені в нормативних актах Об'єднаного Королівства:
Закон 2000 р. "Про фінансові ринки і послуги ринків" (Fіnancіal Servіces and Markets Act, 2000);
Закон 2006 р. "Про податок на прибуток" (Corporatіon Tax, 2006).
Цілісна система фінансових сервісів та учасників фінансового ринку, закріплена комплексним нормативним актом 2000 р., найбільш повно відповідає новим вимогам європейських директив і визначає єдиного регулятора для фінансових ринків (крім банківського сектора) в особі Служби фінансового ринку (Fіnancіal Servіces Authorіty), що входить у структуру Казначейства (Her Majesty's Treasury).
Одночасно з прийняттям нових законів, спрямованих на уніфікацію правових інститутів Великої Британії, проводиться активна робота з формування рішень і механізмів, що сприяють максимально широкому використанню європейських правових механізмів та інститутів у фінансовій системі Об'єднаного Королівства. Так, у дискусійній доповіді Служби фінансового ринку відзначається необхідність детальної роботи над правовим регулюванням обігу фінансових інструментів строкового ринку (у тому числі деривативів на товарні контракти і специфічні контракти) на національному і європейському рівнях у рамках Директиви ЄС "Про ринки фінансових інструментів" (MіFІD).
Найважливішим законодавчим актом останнього часу для ринку колективних інвестицій Великої Британії став Закон 2006 р. "Про податок на прибуток" у частині, що стосується трастів нерухомості (The Real Estate Іnvestment Trusts). Зважаючи на загальні тенденції з мінімізації податкового тягаря для довгострокових проектів і проектів, пов'язаних з реальним сектором у цілому, англійський законодавець увів пільговий режим оподатковування доходів, що генеруються у ході діяльності трастів нерухомості.
Німецький фінансовий ринок нещодавно одержав у розпорядження сучасний фінансовий інструментарій для роботи на ринку нерухомості. У 2006 р. вийшов комплексний закон, що визначає умови і порядок створення та функціонування такого фінансового інституту, як фонд нерухомості. Зазначений нормативний акт, прийнятий у 2007 р., одержав назву German REіTAct, тому що запозичав ідею американських фондів нерухомості (Real Estate Іnvestment Trust). Однак правова модель фонду заснована на європейських (континентальних) стандартах і законодавстві.
Нідерланди, так само як і Велика Британія та Франція, йдуть шляхом впровадження інноваційних рішень і механізмів у національне законодавство. У результаті цього два роки тому з'явився Закон (ордонанс) "Про регулювання фінансових ринків" (Fіnancіal Supervіsіon Act, 2006 р.). Правова модель ринку фінансових послуг та інфраструктури, визначена цим законом, надзвичайно близька французькій моделі (як термінологічно, так і фактично). Одночасно з цим можна відзначити специфіку, властиву рішенням голландського законодавця. Так, пруденційний нагляд за всіма секторами фінансового ринку, у тому числі ринку колективних інвестицій і фондового ринку, віднесений до компетенції Центрального банку Нідерландів (The Dutch Central Bank), але безпосередній контроль діяльності на фінансових ринках і їхнє регулювання перебувають у віданні незалежного від Центробанку виконавчого органа - Служби з фінансових ринків (Autorіteіt Fіnancіele Markten).
Підсумовуючи даний розділ , варто відмітити що під ринками фінансових послуг розуміють сферу діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг. До ринків фінансових послуг належать професійні послуги на ринках банківських послуг, страхових послуг, інвестиційних послуг, операцій із цінними паперами та на ринках інших видів, що забезпечують обіг фінансових активів. Учасниками ринків фінансових послуг є юридичні особи та фізичні особи.
Основною метою державного регулювання ринків фінансових послуг в Україні є проведення єдиної та ефективної державної політики у сфері фінансових послуг та захист інтересів споживачів фінансових послуг.
Основним законом що встановлює загальні правові засади у сфері надання фінансових послуг, здійснення регулятивних та наглядових функцій за діяльністю з надання фінансових послуг є З.У. «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»
Регулювання фінансового ринку повинно передбачати встановлення правил
інвестиційного процесу, обов'язкових для всіх - і для дрібних, і для великих
інвесторів. Високоякісний, добре відрегульований фінансовий ринок знижує
загальний ризик, який міжнародні інвестори пов'язують з конкретного країною та
підвищує динамічність системи і її репутацію[5].
ВИСНОВКИ
У сучасній світовій фінансовій системі фондовий ринок відіграє значну роль, оскільки він є одночасно сегментом грошового ринку та ринку капіталів. До того ж фондовий ринок може розглядатися як один з найефективніших механізмів регулювання переливу фінансових ресурсів за допомогою різних інструментів. Саме операції на відкритому ринку (купівля/продаж державних облігацій) є основним інструментом грошово-кредитної політики для будь-якого центрального банку, незалежно від того, який у нього цільовий орієнтир - рівень процента чи обсяг грошової пропозиції. Водночас існування ринку державних цінних паперів дає орієнтири для визначення рівня без ризикової процентної ставки. Залучення коштів на фінансових ринках (внутрішніх чи зовнішніх) за допомогою державних боргових зобов'язань є також загальновизнаним способом фінансування дефіциту державного бюджету. Тому дослідження розвитку фондового ринку слугують тією основою, яка сприяє визначенню певних напрямів у розбудові економіки, а відтак увага дослідників до тенденцій функціонування фондових ринків взагалі та фондових ринків країн, що перетворюють свої економіки, зокрема, є суттєвою.
Фондовий ринок - це специфічний ринок, на якому держава через свої органи, а також саморегулятивні організації, враховуючи закономірності ринкових законів, вирішує завдання щодо залучення, розподілу та розміщення інвестиційних коштів між надлишковими та дефіцитними секторами, окремими галузями й секторами економіки; перерозподіляє доходи і власність, формує нові відносини власності, розпорядження, використання, цивілізованого інвестора та вирішує інші соціально-економічні завдання.
Формування фондового ринку в Україні здійснювалось паралельно з інституціональними змінами, розгортанням процесів роздержавлення та приватизації, становленням нормативно-законодавчої бази. У цих процесах можна виділити чотири етапи, три з яких відбувались в умовах розбудови моделі фінансового ринку України, а четвертий етап, який відбувається сьогодні - в умовах створення основи структурно-функціональної моделі фондового ринку. Перший етап розпочався на початку 1990-х рр. ХХ ст., другий охоплював середину-кінець 90-х рр., початок третього датується 1999 р., а четвертого - 2003 р.
На сьогодні ринок цінних паперів в Україні розвивається з кожним днем і розширює сферу своїх інвестиційних можливостей.
Стан вітчизняного ринку цінних паперів характеризується постійним зростанням обсягів емісій та зміною їх структури на первинному ринку.
Присутність комерційних банків на фондовому ринку України є стабільною і представлена не лише інвестиційною та емісійною діяльністю, а включає андерайтингові, депозитарні, консалтингові послуги, а також послуги з довірчого управління портфелем цінних паперів юридичних та фізичних осіб. Загалом, позицію банків щодо присутності на фондовому ринку як інвесторів не можна вважати активною, хоча їхня роль кожного року зростає. В основному, портфель банків складається з ліквідних та низькоризикових цінних паперів, що були розміщені на ринку державою та державними корпораціями.
Узагальнюючи викладений в курсовій роботі матеріал зрезюмуємо основні положення роботи. Так, до фінансових ринків можна віднести ряд взаємодоповнюючих та взаємопов'язаних між собою ринків. Це зокрема кредитні та валютні ринки, ринки цінних паперів та ринки строкових контрактів. Терміни "кредитний ринок", "валютний ринок", "ринок фінансових послуг" або “ринок цінних паперів” є лише узагальнюючими. У міжнародній практиці дефініції:
· money market - грошовий або кредитний ринок,
· rates and bond market - ринок прав та облігацій,
· currencies market - валютний ринок,
· commodities market - ринок строкових контрактів,
· securities market - ринок цінних паперів,
· stock market (exchange) - дослівно біржа акцій але не “фондова біржа” застосовуються, як правило, для визначення торгової системи або майданчика.
При цьому ринок - це конкретне місце, де можна купити або продати певний товар. Для узагальнення - застосовують ті ж самі дефініції у множині - “markets” - ринки.
Однією з головних цілей таких ринків є створення умов для забезпечення якнайбільшого укладання угод із допущеним до торгів товаром або фінансовим інструментом, що призводить до мінімізації ціни на певний товар або фінансовий інструмент. Іноді ринки можуть також виконувати і функцію виконання укладених угод. Сукупність таких ринків загалом і складає фінансові ринки. Окремою проблемою в українському законодавстві є невизначеність функцій організатора торгівлі. Суть проблеми полягає у процедурі фіксації факту укладання угоди у організатора торгівлі. Участь організатора торгівлі або відсутність його участі в процесі укладання угоди визначає буде чи не буде цей організатор торгівлі приймати участь у процедурах, пов’язаних з виконанням угоди. Дії організатора, який не приймає участі в процедурі фіксації факту укладання угоди, зводяться тільки до надання інформаційних послуг.
Отже, в розвинутих країнах під ринком розуміється конкретна юридична особа, яка є організатором торгівлі і забезпечує укладання угод щодо певних товарів, коштів або фінансових інструментів. При цьому товар або фінансовий інструмент, з яким укладаються угоди на ринках, може мати майновий характер та повинен бути дискретним і стандартизованим.
Застосовуючи поняття “кредитний або валютний ринок” маємо уявити систему, за допомогою якої укладаються і фіксуються угоди щодо кредитних ресурсів або валюти. “Ринок цінних паперів” це біржа цінних паперів або торгово - інформаційна система. Нажаль, важко знайти аналогію поняттю “фондовий ринок” або поняттю “біржовий та позабіржовий ринок”, яке можна було б перекласти як “ринковий ринок та поза ринковий ринок”. На наш погляд, невизначеності, неточності або двозначності можуть мати достатньо негативний вплив на таку точну сферу діяльності як фінансова індустрія.
Фінансова індустрія складається не тільки з ринків. Угоди щодо купівлі - продажу товарів, коштів, цінних паперів можуть укладатися і не на ринках. Для Україні, наприклад, ця обставина має принципове значення, оскільки певні фінансові інструменти (зокрема, цінні папери) знаходяться в обігу переважно поза межами ринків.
Оскільки управління ринковим господарством здійснюється через фінанси, державне регулювання фінансової індустрії має досить важливий вплив на формування ринкової економіки в країні. Глобальні тенденції розвитку світової економіки вимагали здійснити поступове реформування регулюючих функцій щодо фінансової індустрії. Швеція, Данія, Англія, США, Франція, Японія, Австралія та багато інших країн світу визнали за необхідне реформування органів, що регулюють фінансову індустрію. Директива ради ЕС 93/22 “Про інвестиційні послуги у сфері цінних паперів” (1993), Закон Великої Британії “Про фінансові послуги та ринкову діяльність” (1998), Закон США “Про модернізацію фінансових послуг”(1999), Закон Франції “Про модернізацію фінансової діяльності ”(1996) - тільки частина законодавчих актів, що прийняті з метою розвитку фінансової індустрії.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аналітичні дані щодо розвитку фондового ринку [Електронний ресурс]. -Редим доступу : <http://www.nssmc.gov.ua/fund/analytics>
2. Внукова Н.М.,. Ринок фінансових послуг: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисц./ Внукова Н.М., Грачов В.І., Кузьминчук - Х.: ВД "ІНЖЕК", 2004.
3. Вовчак, О. Д. Банківська інвестиційна діяльність в Україні [Текст] / О. Д. Вовчак. - Львів: Вид-во Львів. комерц. акад., 2005. - 544 с.
4. Гаршина O.K. Цінні папери: Навч. посіб./ Гаршина O.K. - К: Видавн. дім "Слово", 2004.
5. Державне регулювання ринків фінансових послуг. [Електронний ресурс].-Режим доступу: <http://www.refine.org.ua/pageid-5824-7.html>
6. Закон України «Про банки і банківську діяльність». від 07.12.2000 N 2121-III [Електронний ресурс]: - Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/ laws/show/2121-14 <http://zakon4.rada.gov.ua/%20laws/show/2121-14>
. Коваленко М.А. Ринок фінансових послуг: Навч. посіб. /М.А. Коваленко, Л.М. Радванська, Н.В. Лобанова, Г.М. Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2004.
. Конституція України // Закони України: В 12 т. - Т. 10. - С. 5-40.
. Крамаренко В.І. Біржова діяльність: Навч. посіб./ Крамаренко В.І - К: ЦУЛ, 2003.
10. Луців, Б. Л. Інвестиційний банківський портфель [Текст] / Б. Л. Луців. - К.: Лібра, 2002. - 192 с.
11. Маслова СО. Фінансовий ринок: Навч. посіб. - 2-е вид., випр./ Маслова СО., Опалов O.A - К.: Каравела, 2003.
12. Мозговий О.М. Фондовий ринок: Навч.-метод. посіб. для са-мост. вивч. дисц./ Мозговий О.М. - К.: КНЕУ, 2001.
. Мороз, А. М. Банківські операції [Текст] : підручник / А.М. Мороз, М. І. Савлук. - К.: КНЕУ, 2002. - 476 с.
14. Науменкова С.В. Ринок фінансових послуг / Науменкова С.В., Міщенко С.В. - К.:Знання,2010. - 532 с.
15. Організація та проведення біржових торгів [Електронний ресурс].- Режим доступу: <http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z2082-12>
16. Основні показники діяльності банків України на 1 січня 2012 року [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.
17. Офіційний сайт Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг України. - [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://www.dfp.gov.ua/>
18. Пасічник В.Г. Ринок цінних паперів: Навч. посіб./ Пасічник В.Г., Акіліна О.В - К.: Центр навч. літ., 2005.
19. Пересада, А. А. Управління інвестиційним процесом [Текст] / А. А. Пересада. - К.: Лібра, 2002.
20. Положення про придбання, реалізацію та анулювання акціонерними товариствами власних акцій: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19 квіт. 2000 р., № 42 //.
21. Положення про функціонування фондових бірж: Затв. рішенням Держ. комісії з цінних паперів і фондового ринку від 19 груд. 2006 р., № 1542.
22. Програма розвитку фондового ринку на 2011-2015 роки <https://www.google.com.ua/url?sa=t&rct=j&q=&esrc=s&source=web&cd=3&ved=0CEcQFjAC&url=http%3A%2F%2Fwww.ufin.com.ua%2Fkoncepcia%2F011.doc&ei=SLaxUuL7DJOVhQfD8YCIDw&usg=AFQjCNENzNTt3O-8jP5cSMPcwNh8XrFhZA&sig2=M6lZljLgBqNWKvQn9f67Iw&bvm=bv.58187178,d.ZG4> [Електронний ресурс ]. - Режим доступу: http:// www.ufin.com.ua/koncepcia/011.doc <http://www.ufin.com.ua/koncepcia/011.doc>
23. Рисін, В. В. Довгострокові фінансові інвестиції банків в Україні [Текст]/В.В. Рисін // Проблеми і перспективи розвитку банківської системи України : зб . наук . праць / Державний вищий навчальний заклад «Українська академія банківської справи Національного банку України». -Суми, 2009. - Т . 24. - С. 113-122.
24. Річні звіти Національного банку України за 2009-2011 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www.bank.gov.ua.
25. Річні звіти Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку України за 2009-2011 рр. [Електронний ресурс]. - Режим доступу : http://www. ssmsc.gov.ua.
26. Сич Є.М. Ринок фінансових послуг / Сич Є.М. - К., ЦУЛ, 2012 -352 с.
27. Сутність, значення та функції фондової біржі [Електронний ресурс].Режим доступу:<http://elkniga.info/book_270_glava_56_APPENDIX.html>
. Фондова біржа та біржові операції [Електронний ресурс].- Режим доступу: <http://pidruchniki.ws/11360401/finansi/fondova_birzha_birzhovi_operatsiyi>
29. Фондова біржа: поняття, керування та учасники біржових операцій [Електронний ресурс]. - Режим доступу: <http://ru.osvita.ua/vnz/reports/econom_theory/21546/>
30. Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг / Ходаківська В.П., Данілов О.Д.: навч. посіб. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.