Материал: Ринок фінансових послуг фондових бірж

Рис.2.8. Динаміка угод з купівлі-продажу фінансових інструментів, укладених на УФБ у 2012 році

Найвища біржова активність на УФБ спостерігалася у грудні звітного року. Обсяг торгів у грудні склав 246,72 млн. гривень, що становить 56,79% від загального обсягу торгівлі за звітний рік [ 1 ].

.3 Програми розвитку фондового ринку

Необхідні кроки:

. З метою суттєвого розширення пропозиції цінних паперів з високими інвестиційними характеристиками необхідно:

І етап (до кінця 2012 року):

1.1. Проведення корпоративної реформи за такими основними напрямами:

.1.1. Завершення приведення діяльності акціонерних товариств у відповідність до вимог Закону України “Про акціонерні товариства”;

.1.2. Запровадження в українське законодавство, що регулює діяльність акціонерних товариств, найкращих практик та стандартів корпоративного управління;

.1.3. Удосконалення та узагальнення судової практики вирішення спорів, які виникають у відносинах між товариством, його акціонерами та зацікавленими особами;

.1.4. Уніфікація та вдосконалення правового регулювання корпоративних прав, в тому числі виведення інвестиційних сертифікатів та сертифікатів ФОН з режиму пайових цінних паперів;

.1.5. Вдосконалення процедур державної реєстрації, реорганізації та ліквідації юридичних осіб.

1.2. Удосконалення правового регулювання корпоративних боргових цінних <http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=n0001120-08&fpage=3&text=%F0%E8%ED%EE%EA+%F6%B3%ED%ED%E8%F5> паперів шляхом:

впровадження інституту зборів власників облігацій з наданням їм певних прав щодо захисту прав власників облігацій, зокрема під провадження у справі про банкрутство (в першу чергу, контроль за фінансово-господарською діяльністю боржника);

встановлення першочерговості задоволення вимог власників облігацій під час провадження у справі про банкрутство емітента цих облігацій над іншими кредиторами, крім держави та трудового колективу;

законодавчого врегулювання дій емітента і власників корпоративних облігацій у разі дефолту тощо.

.3. Розширення видів корпоративних облігацій шляхом запровадження концесійних облігацій, які можуть використовуватись для реалізації програм державно-приватного партнерства, біржових облігацій, створення дієвого механізму реалізації прав за конвертованими облігаціями.

ІІ етап (до кінця 2015 року):

1.5. Розвиток іпотечних цінних паперів через розширення їх пропозиції та удосконалення ринкової інфраструктури, зокрема, шляхом посилення ролі Державної іпотечної установи на вторинному іпотечному ринку, розширення її функцій як оператора вторинного іпотечного ринку.

.6. Створення законодавчої бази для сек’юритизації фінансових активів компаній та забезпечення можливості випуску цінних паперів, забезпеченням виконання зобов’язань емітента за якими будуть його ліквідні фінансові активи, переведення зобов’язань емітента в боргові та пайові цінні папери.

1.7. Завершення корпоративної реформи, в т.ч.:

.7.1. Гармонізація українського законодавства, що регулює діяльність акціонерних товариств, та приведення його у відповідність до законодавства Європейського Союзу у сфері регулювання діяльності компаній;

.7.2. Створення системи оцінювання рівня корпоративного управління на підприємствах та визначення на основі цієї оцінки рейтингів корпоративного управління.

2. З метою створення умов для максимального використання потенціалу біржового ринку необхідно:

І етап (до кінця 2012 року):

2.1. Зосередження обігу державних цінних паперів на біржовому ринку, створити високоліквідний біржовий ринок ОВДП.

.2. Перегляд підходів до лістингових вимог, в першу чергу:

.2.1. Знизити вимоги до фінансових показників емітентів, що обумовлюють допуск цінних паперів у лістинг;

.2.2. Дозволити допуск цінних паперів до біржових торгів з ініціативи маркет-мейкера;

.2.3. Дозволити включення цінних паперів у лістинг за наслідками їх обігу на інших фондових біржах, не вимагаючи регулярних торгів протягом найменше півроку ( так званий крос-лістинг);

.2.4. Посилити вимоги до перебування цінних паперів у лістингу (наявність маркет-мейкера та збільшення обов’язкового для перебування в лістингу обсягу торгів).

.3. Стимулювати первинне публічне розміщення цінних паперів (IPO) через:

.3.1. Визначення на законодавчому рівні поняття кваліфікованих інвесторів;

.3.2. Допуск окремих цінних паперів до лістингу за умови їх розміщення (обігу) виключно через кваліфікованих інвесторів;

.3.3. Спрощення умов реєстрації випуску та розміщення цінних паперів;

.3.4. Встановлення вимог до андеррайтерів та маркет-мейкерів.

.4. Забезпечення безпосередньої участі органів державної влади (ФДМУ, Міністерство фінансів України, Державна іпотечна установа) у біржових торгах на фондовому ринку, удосконалення порядку продажу на фондових біржах пакетів цінних паперів, що належать державі.

.5. Впровадження практики використання для визначення в якості звичайної ціни на цінні папери та інші фінансові інструменти їх біржового курсу.

ІІ етап (до кінця 2015 року):

2.6. Впровадження інструментів РЕПО та маржинального кредитування через:

.6.1. Визначення поняття та регулювання на законодавчому рівні маржинальних операцій та договорів РЕПО на фондовому ринку як операцій із цінними паперами;

.6.2. Визначення критеріїв ліквідності для цінних паперів, які можуть використовуватися як забезпечення для таких операцій.

.7. Врегулювання питань, пов’язаних з використанням інсайдерської інформації.

3. З метою підвищення інформаційної прозорості фондового ринку необхідно:

І етап (до кінця 2012 року):

3.1. Оптимізація та законодавче удосконалення переліку інформації, яка підлягає розкриттю на фондовому ринку.

.2. Забезпечення оперативного доступу зацікавлених осіб до інформації, що розкривається на фондовому ринку.

.3. Удосконалення способів поширення інформації на фондовому ринку з використанням сучасних інформаційних технологій.

.4. Застосування МСФЗ у діяльності професійних учасників ринку цінних паперів: торговців цінними паперами, які здійснюють діяльність з управління цінними паперами та компаній з управління активами.

ІІ етап (до кінця 2015 року):

.5. Законодавче встановлення вимог щодо розкриття інформації про осіб, які є реальними власниками (кінцевими бенефіціарами) учасників ринку, що здійснюють розкриття інформації на фондовому ринку.

.6. Поширення вимог щодо розкриття інформації на всіх емітентів цінних паперів та фінансових інструментів, які мають обіг на фондовому ринку, у тому числі іноземних емітентів, які здійснюватимуть пропозицію цінних паперів на території України.

3.7. Посилення законодавчого регулювання діяльності рейтингових агентств, які надають рейтингові послуги на фондовому ринку.

4. З метою сприяння розвитку та становленню потужних національних інституційних інвесторів, стимулювання участі роздрібних та іноземних інвесторів на фондовому ринку необхідно:

І етап (до кінця 2012 року):

.1. Впровадити механізми, які б забезпечували участь роздрібних інвесторів на фінансовому ринку та захист їх інвестицій, зокрема:

.1.1. Подальший розвиток послуг Інтернет-трейдингу як інструмента залучення інвестицій від масового інвестора;

.1.2. Створення компенсаційних механізмів для фізичних осіб - інвесторів на фондовому ринку (компенсаційний фонд, який формується за рахунок внесків професійних учасників ринку цінних паперів, які надають послуги фізичним особам; добровільні компенсаційні системи);

.1.3. Нормативне регулювання порядку надання фінансових послуг роздрібним інвесторам, в першу чергу послуг з підвищеним ризиком (маржинальні та строкові угоди);

.1.4. Формування інституту інвестиційних консультантів (інвестиційних радників);

.1.5. Продаж невеликих пакетів акцій інвестиційно привабливих підприємств роздрібним інвесторам (так звані “народні” ІРО);

.1.6. Створення механізму емісії інвестиційних цінних паперів для роздрібного продажу індивідуальним інвесторам;

ІІ етап (до кінця 2015 року):

4.2. Удосконалити законодавчу та нормативно-правову базу діяльності інститутів спільного інвестування через:

.2.1. Запровадження нових та удосконалення існуючих механізмів та передумов нарощення обсягів діяльності інститутів спільного інвестування;

.2.2. Удосконалення змісту інвестиційної діяльності венчурних фондів;

.2.3. Удосконалення вимог до звітності інститутів спільного інвестування та компаній з управління активами;

.2.4. Законодавче закріплення права надання компаніями з управління активами інвестиційних консультацій;

.2.5. Удосконалення вимог до диверсифікації активів пайових та корпоративних інвестиційних фондів з використанням похідних цінних паперів, неемісійних цінних паперів та операцій РЕПО;

.2.6. Врегулювання порядку здійснення компаніями з управління активами управління іпотечним покриттям;

.2.7. Запровадження механізмів гарантування інвестицій учасників інвестиційних фондів.

.3. Продовжити проведення пенсійної реформи шляхом запуску другого рівня пенсійної системи України через:

.3.1. Узгодження дій органів державної влади, що регулюють діяльність фінансових установ та недержавних пенсійних фондів з метою вироблення єдиної політики щодо подальшого проведення пенсійної реформи;

.3.2. Розробки та запровадження механізмів залучення до пенсійної системи коштів громадян, які тимчасово проживають та працюють за межами держави, що, в свою чергу, сприятиме як пенсійному захисту цих громадян після їх повернення в Україну, так і притоку значних коштів на ринок;

.3.3. Прискорення введення в дію другого рівня недержавного пенсійного забезпечення, а саме створення Накопичувального фонду;

.3.4. Підвищення кваліфікаційних вимог до фахівців, що здійснюють діяльність у сегментах недержавного пенсійного забезпечення [ 22 ].

РОЗДІЛ 3. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

3.1 Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі

Орієнтиром для більшої частини розвинутих економік є правові рішення, закріплені в директивах Європейського союзу, що регулюють діяльність на фінансових ринках країн - членів ЄС.

Нормотворча діяльність європейського законодавця в галузі фінансового ринку має вже більш ніж 20-літню історію. Першим епохальним актом стала Директива ЄС від 20 грудня 1985 р. (про координацію законів та інших нормативних актів, які регулюють утворення колективного інвестування в цінні папери, що перебувають в обігу, (ЮКІТС)), на основі якої і донині функціонують ринкові схеми колективного інвестування у всіх країнах ЄС (аналоги відкритих та інтервальних фондів у Росії). Інструментом для прямого інвестування і кваліфікованих інвесторів такі фонди бути не можуть. Директива Ради ЄС від 21 квітня 2004 р. про ринки фінансових інструментів, що з'явилася нещодавно, покликана упорядкувати процедуру й умови випуску фінансових інструментів, обмежених в обігу.

Функції фінансового регулятора в країнах ЄС (у наднаціональному масштабі) покладені на профільні комітети Ради ЄС з економіки і соціальних питань і Комітет з європейських цінних паперів (European Securіtіes Commіttee). Європейський Центробанк у даному випадку виступає тільки як додатковий координуючий орган. Повноцінний фінансовий регулятор у ЄС на сьогоднішній день фактично відсутній, тому що потреба у створенні аналога Європейського Центрального банку для ринків фінансових інструментів і послуг, не пов'язаних з банківським сектором, не очевидна. Його відсутність компенсується діяльністю вищезгаданого комітету і комісій з бірж та цінних паперів у кожній із країн - членів ЄС.

Головне завдання європейського законодавця і профільного комітету - узагальнення позитивного досвіду національних правових систем (як у рамках ЄС, так і за його межами), вироблення рамкових правових механізмів регулювання головних сегментів ринку (у даному випадку - фінансових ринків) і сприяння їхньому впровадженню на національному рівні.

Активна робота також здійснюється на рівні Європейського комітету фінансових регуляторів (European Securіtіes Regulators Commіttee/ESRC), у тому числі з адаптації національних законодавств до директив ЄС.

Характерними рисами сучасного європейського фінансового ринку є:

наявність інституту "взаємного визнання" учасників (інвесторів) ринку в країнах, що приєднуються до директив ЄС;

"відкритий" характер правових норм - можливість детального формування правил і вимог на рівні національного законодавства;

відносно високий рівень інтеграції фінансових інститутів країн-членів ЄС, розвиток взаємин між собою і на рівні наднаціональних утворень в рамках Євросоюзу;

формування новітніх і максимально універсальних рішень і механізмів правового регулювання відкритого фондового ринку, ринку колективних інвестицій і проектного фінансування;

високий рівень розвитку компенсаційних механізмів (основи закладаються на рівні директив; конкретні рішення (фонди) реалізуються на рівні країн - членів ЄС);

вільний режим руху капіталів у межах ЄС (основна риса в економіці ЄС).

Національне законодавство європейських країн.

Моделі фінансового ринку, що сьогодні функціонують у провідних країнах - членах ЄС, заслуговують на окрему увагу і можуть розглядатися як самостійні і повноцінні системи організації роботи ринків фінансових послуг - без урахування механізмів, установлених директивами ЄС. До таких варто віднести Францію, Німеччину і Велику Британію. Певний інтерес представляє і фінансове законодавство Нідерландів.

Франція є одним з піонерів у питаннях запровадження схем колективного інвестування. Не останню роль у цьому процесі зіграв і національний фінансовий регулятор (Autorіte des marches fіnancіers, AMF), що здійснює нагляд за ринком фінансових послуг, біржами і розкриттям корпоративною інформацією. Компетенція AMF не поширюється на банківський і страховий сектори.

Найважливішими правовими актами фінансового законодавства Франції є:

Кодифікований закон Франції про монетарну політику і фінансові ринки (The Monetary and Fіnancіal Code);

Основні положення про схеми колективного інвестування, професійних учасників фінансового ринку, емісійні процедури і розкриття інформації, а також про інфраструктуру фінансових ринків і зловживання при здійсненні професійної діяльності на них (General Regulatіon of the AMF - books tl-Vі.- іssuers and fіnancіal dіsclosure, servіce provіders, collectіve іnvestment products, market іnfrastructures, market abuse: іnsіder dealіng and market manіpulatіon);

Закон № 2005-842 від 26 липня 2005 р. "Про економічну модернізацію" (Breton Act);

Закон № 2005-811 від 20 липня 2005 р. (DDAC Act).

Проте французька правова модель регулювання фінансових ринків має потребу в модернізації і стандартизації. Основою цього процесу є впровадження положень директив ЄС у законодавство Франції. Цьому питанню регулятор приділяє особливу увагу, зокрема в "Огляді правового регулювання у Франції в рамках майбутньої європейської фінансової системи"2 зазначається, що французька правова система в цілому гармонізована з європейським правом, однак деякі сектори фінансового ринку вимагають подальшої роботи щодо адаптації до загальноєвропейських стандартів (стандарти аудиту, розкриття інформації тощо).