Курсовая работа (т): Організація обслуговування і ремонту електроустаткування

Організація обслуговування і ремонту електроустаткування

Вступ

Електроремонтні роботи в даний час ведуться на високому рівні інженерної підготовки із максимальним перенесенням цих робіт з будівельних майданчиків в майстерні монтажно-заготівельних ділянок і на заводи електромонтажних організацій У роботі електромонтажних організацій широко використовуються раціоналізаторські пропозиції| робітників, інженерів і техніків, спрямовані на підвищення продуктивності праці і якості монтажних і ремонтних робіт, а також на підвищення рівня експлуатації електрообладнання і електричних мереж. У роботі розглядуються питання організації і планування технічного обслуговування і ремонту електрообладнання. Розраховуються витрати на придбання,доставку і монтаж. Складається план-графік ремонтів. Визначається чисельність персоналу, зайнятого технічним обслуговуванням і ремонтом. Визначається фонд оплати праці і витрати на матеріали і запасні частки. А також розраховуються річні експлуатаційні витрати.

Основним напрямів розвитку і вдосконаленні електроремонтного виробництва є широке впровадження на підприємствах системи технічного обслуговування і ремонту, що передбачає:

досягнення оптимального рівня централізації ремонту електрообладнання;

розвиток електроремонтних служб в галузевих спеціалізованих ремонтних трестах і об'єднаннях;

вдосконалення технологічних процесів і застосування передових методів ремонту електрообладнання;

максимальне застосування методів і засобів технічної діагностики, що дозволяють визначити фактичний стан електрообладнання;

модернізацію і планову заміну фізично зношеного і морально застарілого обладнання;

проведення техніко-економічного аналізу діяльності електрослужб підприємств і розробку на його основі заходів щодо збільшення надійності роботи електроустаткування і зниження витратна його утримання і ремонт.

1. Організація та планування технічного обслуговування і ремонту електроустаткування

Техніко-економічні показники роботи промислових підприємств в значній мірі залежать від технічного стану електрообладнання, тому питанням організації та планування ремонту електроустаткування приділяється велика увага.

Керування енергогосподарством в залежності від масштабу промислового підприємства, здійснює відділ головного енергетика (ВГЕ).

Роль відділу головного енергетика полягає в тому, щоб розробляти та проводити заходи з раціоналізації споживання енергії.

Відділ головного енергетика включає в себе наступні підрозділи: бюро (групи) енергоспоживання; технічне бюро; бюро ППР.

Основні функції відділу головного енергетика на підприємстві:

безперебійне забезпечення виробництва всіма видами електричної енергії;

здійснює контроль за правильною експлуатацією електричного устаткування, засобів та приладів автоматики;

здійснює контроль за правильною експлуатацією електричного устаткування, засобів та приладів автоматики;

здійснення графіків ремонту обладнання;

планування виробництва та споживання різних видів енергії та розроблення пропозицій з організації нормування праці та заробітної платні в енергетичних цехах;

проведення заходів щодо економії електроенергії, пару, зжатого повітря тепла.

та інші функції.

Рис. 1.1.1. Структура енергослужби АЗОКМ:

.1 Форма організації ремонту електроустаткування

Ремонт електрообладнання здійснюється на спеціалізованих електроремонтних заводах і електроремонтних цехах заводів-виробників електрообладнання. Не менш важливе значення мають електроремонтні галузеві цехи і цехи крупних промислових підприємств, де ремонт електрообладнання здійснюється на основі технологій спеціалізованих ремонтних підприємств.

На крупних підприємствах ведучих галузей промисловості використовують централізовану, децентралізовану або змішану систему організації ремонту.

При централізованій системі ремонт електрообладнання виконують спеціалізованими ремонтними службами, підлеглими головному енергетику підприємства. Обслуговування електрообладнання, що знаходиться в експлуатації, догляд за ним і дрібний ремонт виконує персонал, підлеглий головному енергетику або начальникам відповідних виробничих підрозділів.

Децентралізована система характерна відсутністю спеціальних ремонтних служб. Всі ремонтні роботи виконує персонал електроремонтних майстерень або бригад, які знаходяться в адміністративній підлеглості у начальників виробничих підрозділів, а в оперативно-технічній підлеглості - у головного енергетика підприємства.

Змішана система організації ремонту електрообладнання відрізняється тим, що в виробничих підрозділах є свої електроремонтні бригади і майстерні, які виконують невеликі по обсягу і складності ремонтні роботи, і спеціалізовані ремонтні служби, які виконують складні по об’єму роботи по ремонту електрообладнання.

На підприємстві,де я проходила навчально-технологічну практику, найбільш прогресивною і економічно вигідною являється централізована система ППР електрообладнання.

.2 Прогресивні методи ремонтів

Ремонт енергетичного обладнання може здійснюватися такими прогресивними методами: - вузловий; - агрегатний; - стендовий.

При вузловому методі ремонт здійснюють по вузлам, тобто знімають зношений вузол і на його місце монтують точно такий же новий вузол або заздалегідь відремонтований, підготовлений. Цей метод дозволяє скоротити простої в ремонті, підвищити якість ремонту, але спостерігається деяке омертвляння основних фондів.

При агрегатному методі ремонт здійснюється за комплексним вузлів, що складається з декількох і навіть цілим агрегатів. Це дозволяє звести простий в ремонті до мінімуму, підвищити якість ремонту, але і спостерігається більше омертвляння основних фондів, але простий в ремонті і якість ремонту покриває цей недолік особливо в безперервному виробництві.

При стендовому методі обладнання демонтують і переносять на спеціальний стенд для ремонту. Стенд оснащений спеціальними пристроями для ремонту, контрольно-вимірювальною апаратурою, що дозволяє провести ремонт в стислі терміни і якісно, особливо, якщо цей метод поєднується з агрегатним.

Стендовим методом ремонтують не велике обладнання, високоточне обладнання, так як цей метод дорогий.

.3 Порядок передачі і приймання з ремонту електроустаткування

) Зупинка електрообладнання на плановий ремонт повинна здійснюватися згідно затвердженому місячному плану-графіку ремонту. Відхилення допускаються тільки у виключних випадках по письмовому дозволу головного інженера підприємства. Цех-замовник несе матеріальну відповідальність за затримки та несвоєчасну підготовку агрегата до ремонту. При зупинці агрегату на ремонт цех-замовник виробляє його надійне відключення від мережі відповідно з правилами безпеки, очищує зовні електрообладнання від пилу та бруду,звільнює площу для ремонтних робіт.

2)      Допуск до виконання ремонтних робіт повинен виконуватися відповідно з діючими правилами ПТЕ і ПТБ.

Початком ремонту для діючого електрообладнання є момент відключення від мережі, а для устаткування, що знаходиться у резерві, видача наряду-допуску для здійснення ремонту.

Закінченням ремонту вважається момент включення обладнання в мережу для нормальної експлуатації або вивід його в резерв після випробування під навантаженням.

) Доставка електричних машин в ремонт та із ремонту повинна виконуватися транспортом електроремонтних цехів. Цех-замовник повинен своєчасно і правильно оформити всю необхідну документацію для передачі в ремонт і забезпечити навантаження з допомогою вантажопідйомних машин на транспорт електроремонтного цеха.

4)      Передача електрообладнання із ремонту проводиться шляхом оформлення одного із таких документів:

- ремонтної карти (форма 6);

-        ремонтної відомості (форма 2);

         акта приймання відремонтованих і модернізованих об’єктів (форма 7)

5)      Включення до роботи відремонтованого обладнання здійснює відповідний персонал цеха-замовника після оформлення документів, вказаних в пункті 4.

Заключна оцінка якості ремонту виконується після 72 годин роботи електроустаткування.

1.4 Група по плануванню ремонтів і обґрунтування групи режиму роботи електроустаткування

Агрегат, до якого обирали електроустаткування, встановлений на пресовій ділянці в умовах комбінату з випуску вогнетривких виробів. Роль даної ділянки цеху - пресування цегли та інших вогнетривких виробів. Проектоване обладнання буде встановлюватися на мостовому крані, який призначений для переміщення важких запчастин від пресів та інших вантажів за власними потребами цеху.

У залежності від впливу на роботу підприємства, його цехів і ділянок, з метою зниження витрат на ТОіР електрообладнання поділяється на три групи.

Для пресового цеху приймаю другу групу по плануванню ремонтів, оскільки електрообладнання пресового цеху важливе для всього підприємства, а також у ньому випускається основна продукція підприємства, але його зупинка призведе лише до невипуску продукції і відносно невеликих фінансових втрат.

Положенням ТОіР передбачається 5 груп режимів роботи:

легкий;

нормальний;

важкий;

дуже важкий;

особливо важкий.

Група режиму роботи визначається у залежності від кількості годин роботи на рік, температури навколишнього середовища, її забруднення, завантаження за потужністю та кількістю включень у годину для кожної електричної машини встановлюємо приватний показник режиму роботи.

У курсовому проекті для проектованого обладнання приймаю нормальний режим роботи, тому що число годин роботи в рік становить близько 2300, навколишнє середовище дуже запилене, температура навколишньої середи не досягає 45˚С, число ввімкнень в годину перевищує 3.

.5 Організація праці і заробітної плати. Структура управління ремонтом

Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Функції заробітної плати реалізуються через її організацію, яка являє собою приведення її складових елементів у певну систему. Основою цієї системи є законодавчі та інші нормативні акти, що регулюють заробітну плату, генеральна угода на державному рівні, галузеві (регіональні) угоди, колективні і трудові договори.

Головним призначенням організації заробітної плати є визначення розміру заробітної плати працівників залежно від тих факторів, що її формують: складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівників, результатів їх праці та господарської діяльності підприємства. Загальний розмір заробітної плати складається з двох частин: основної та додаткової. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці у вигляді норм виробітку та обслуговування і посадових окладів. До додаткової заробітної плати належить винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, та премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Основою організації заробітної плати є тарифна система. Це сукупність нормативних документів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівників залежно від умов її диференціації. Саме за допомогою тарифної системи розв'язується найскладніше завдання організації заробітної плати - здійснюється її диференціація залежно від ознак, що характеризують якість праці і кваліфікацію працівника.

Організація праці-це спосіб поєднання безпосередніх виробників із засобами виробництва з метою створення сприятливих умов для одержання високих кінцевих соціально-економічних результатів.

Включає в себе наступні складові:

-        поділ і кооперацію праці, що передбачають науково-обґрунтований розподіл працівників за певними трудовими функціями, робочими місцями, а також об'єднання працівників у виробничі колективи;

         організацію та обслуговування робочих місць, які сприяють раціональному використанню робочого часу;

         нормування праці, що передбачає визначення обґрунтованих норм затрат праці на виробництво продукції і надання послуг як основу для організації праці і визначення ефективності виробництва;

         організацію підбору персоналу та його розвиток (перекваліфікація, підвищення кваліфікації, планування кар'єри);

         оптимізацію режимів праці та відпочинку протягом зміни, тижня, місяця;

         організацію оплати та матеріального стимулювання праці;

         раціоналізацію трудових процесів, прийомів і методів праці на основі узагальнення прогресивного досвіду;

         створення безпечних та сприятливих умов праці, що передбачає зведення до мінімуму шкідливості виробництва, важких фізичних і психологічних навантажень, формування системи охорони і безпеки праці.

В економічній літературі при розгляді такого питання як форми організації праці, пропонується класична класифікація: поділ на індивідуальні та бригадні форми.

Бригадні форми організації праці мають найбільше поширення, оскільки найчастіше виробничий план доводиться до якого-небудь підрозділу, і за результатами виконання цього плану нараховується заробітна плата всьому підрозділу, з подальшим розподілом між окремими працівниками. В залежності від місця, займаного в ієрархії організації, колективні форми організації праці, в свою чергу, діляться на групові, віддільні, секторні, цехові і т.п.

Таблиця 1.1.1. Графік роботи для оперативно-ремонтного персоналу, безперервний (грудень 2015).