Материал: Методи оптимізації страхового бізнесу

Методи оптимізації страхового бізнесу

Зміст

Вступ

Розділ 1. Теоретичні аспекти оптимізації діяльності страхового бізнесу

.1 Аналіз існуючих методів застосування оптимізації страхового бізнесу

.2 Загальна характеристика організаційно-фінансової діяльності НАСК "Оранта"

.3 Особливості актуарних розрахунків в страховій організації

Розділ 2 . Оптимізація діяльності НАСК "Оранта"

.1 Розробка оптимізаційної моделі діяльності НАСК "Оранта"

.2 Оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності НАСК "Оранта"

.3 Прогнозування показників діяльності НАСК "Оранта" 2014-2015 року

Розділ 3. Підсистеми оптимізації страхової діяльності

.1 Застосування інформаційних технологій для оптимізації страхової, базової діяльності

.2 Пропозиції щодо оптимізації діяльності страхової компанії НАСК "Оранта"

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

В умовах розвитку ринкових відносин та зростання конкуренції великого значення набувають питання забезпечення захисту суб'єктів господарювання від наявних і потенційних загроз, створення дієвої системи захисту їх від впливу можливих негативних факторів. Дана ситуація визначається прагненням переважної більшості суб’єктів економічних відносин виключити із своєї діяльності фактор випадковості, переклавши відповідальність, пов’язану з відшкодуванням можливих збитків, а в деяких випадках й відновленням фінансової стійкості, на страхові компанії.

В економіці ринкового типу страхування виступає, з одного боку, засобом захисту бізнесу і добробуту людей, а з іншого - комерційною діяльністю, що приносить прибуток за рахунок вкладення тимчасово вільних грошей у перспективні об'єкти матеріального виробництва, соціальні проекти (будівництво швидкісних залізниць, тунелів і т.д.), на банківські депозити, купівлю акцій підприємств та інше. За таких умов страхування служить важливим фактором стимулювання господарської діяльності.

Статистичні дані свідчать про те, що український страховий ринок показує в останні роки феноменальну спроможність до зростання і прогресує як кількісно, так і якісно.

Останніми роками на страховому ринку України вже почалися процеси концентрації капіталів та об'єднання страховиків на основі поєднання комерційних та фінансових інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

Але, незважаючи на позитивні зрушення, що мали місце впродовж останніх років, стан розвитку страхового ринку України суттєво поступається стану ринку країн ЄС.

Серед наукових робіт, присвячених математичним методам у дослідженні діяльності страхових компаній та розвитку страхового ринку України можна виділити роботи таких вчених, як Піскунової О.В., Рядно О.А., Рибальченко Л.В. Їх дослідження присвячені визначенню основних стратегій страхових компаній України на основі вибіркових даних щодо показників діяльності окремих страхових організацій за допомогою методів факторного аналізу; у роботах Шевчук О.О. досліджено процес надходження страхових премій та застосовано метод імітаційного моделювання діяльності страховиків на страховому ринку України; у наукових працях Фурмана В.М. та Ротової Т.А. розглянуто стратегічне управління в страхових компаніях та управління страховими ризиками.

Незважаючи на значний обсяг публікацій, присвячених проблемам функціонування страхових компаній, питання управління фінансовою стійкістю страхових компаній на сьогодні залишаються недостатньо вивченими. Ускладнення зовнішнього середовища внаслідок постійного розвитку соціально-економічних відносин та посилення його впливу на діяльність економічних суб’єктів, визначає актуальність даного дослідження.

Метою дослідження є вивчення особливостей діяльності страхових компаній та розробка економіко-математичних моделей, що дозволяють оптимізувати управління страховою компанією.

Завдання курсової роботи:

проаналізувати існуючі методи застосування оптимізації страхового бізнесу;

охарактеризувати операційно-фінансової діяльності досліджуваної страхової компанії;

розглянути особливості актуарних розрахунків в страховій організації;

провести оцінювання ефективності фінансово-економічної діяльності досліджуваної страхової компанії;

визначити пропозиції щодо оптимізації діяльності страхової компанії.

Методологічною основою дослідження виступають: фундаментальні положення теорії фінансів та страхування, теорії оптимізації, актуарних розрахунків; напрацювання вітчизняних і зарубіжних науковців, присвячені проблемам функціонування страхового і перестрахового ринків, сучасних концепцій страхового менеджменту, а також наукові праці вчених-економістів з дослідження умов забезпечення фінансової стійкості та безпеки суб’єктів господарювання.

Інформаційну та фактологічну базу наукового дослідження склали закони України; укази Президента України; нормативні акти Кабінету Міністрів України; офіційні дані Національного банку України, Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України, Державної служби фінансового моніторингу України, Державного комітету статистики України, Ліги страхових організацій, Моторного (транспортного) страхового бюро України та інших фінансових організацій; статистичні звіти науково-дослідних установ та наукові публікації вітчизняних та закордонних дослідників з питань страхування і перестрахування.

Розділ 1. Теоретичні аспекти оптимізації діяльності страхового бізнесу

1.1 Аналіз існуючих методів застосування оптимізації страхового бізнесу

На основі здійсненого детального дослідження найбільш поширених методів та моделей оптимізації інвестиційного портфеля можна стверджувати, що інформаційною базою існуючих підходів виступає модель Марковиця. Основою даної моделі є визначення оптимального співвідношення між максимально можливим рівнем дохідності та мінімальним рівнем ризику (відповідно розглядаються пряма та обернена задачі). Основні принципи моделі Марковиця, які полягають в застосування теорії умовної оптимізації, частково застосовуються в подальших моделях диверсифікації інвестиційного портфеля, таких як: модель Тобіна, Шарпа, Квазі-Шарна та скорингова модель.

В свою чергу, проводячи адаптацію розглянутих підходів до оптимізації структури страхового портфеля, необхідно врахувати два основні аспекти. Перший - обумовлює необхідність використання таких параметрів як: мінімізація ризику збитковості, досягнення максимально допустимого рівня дохідності, забезпечення цілісності складових елементів портфелю (сума часток видів страхування дорівнює "1"). Другий - передбачає набуття актуальності ідентифікації параметрів, які характеризують специфіку страхової діяльності: досягнення середньої імовірності настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем рівня не більше 0,5; забезпечення встановлень достатнього рівня платоспроможності та формування однорідного страхового портфелю.

Визначивши предметну область дослідження щодо оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування, важливого значення набуває концептуальна постановка задачі та розробка на її основі послідовності етапів розв’язання. Виходячи з цього, необхідно провести:

Визначення проблеми, яка в межах даного дослідження полягає в недостатньому рівні фінансової стійкості страховиків;

Ідентифікація мети. Тобто серед альтернативних варіантів часток кожного виду страхування (що формують страховий портфель) вибір таких, які б дозволили не лише оптимізувати структуру портфеля страхової компанії, але й забезпечили стійкість страховика.

Деталізація визначеної мети дослідження в розрізі конкретних задач, які потребують вирішення. Зважаючи на особливості дослідження, поставлені задачі будуть виступати основою формування вимог до оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування. Таким чином, необхідно зазначити наступні вимоги до даної економіко-математичної моделі:

.1. Ідентифікація основних критеріїв збалансованого страхового портфеля та надання їм кількісного та якісного визначення;

.2. Формування структури страхового портфеля, яка задовольняє набору наступних ознак: коефіцієнт однорідності та імовірність настання страхових випадків;

.3. Забезпечення високого та достатнього рівня платоспроможності страхової компанії;

.4. Можливість досягнення ефективного функціонування страховика на основі максимізації рівня дохідності операційної діяльності за рахунок перестрахування;

.5. Врахування особливостей перестрахових операцій, тобто як активного і пасивного, так облігаторного і факультативного перестрахування, а також видів страхування (ризикове або лайфове), які перестраховуються.

.6. Подолання невизначеності майбутньої вартості укладення договорів перестрахування.

Визначення економіко-математичний методів, які виступають інструментарієм досягнення поставленої мети дослідження.

Таким чином, система вищенаведених аспектів концептуальної постановки задачі диверсифікації структури страхового портфелю вимагає розробки комплексу послідовних етапів побудови відповідного науково-методичного підходу (рис. 1.1).

Отже, виникає необхідність аналізу кожного з послідовно розроблених етапів математичної формалізації процесу оптимізації структури страхового портфелю. Так, на першому та другому етапах запропонованого підходу проводиться ідентифікація базових параметрів моделі та виявлення на їх основі структурних та функціональних зв’язків, що характеризують системоутворюючі співвідношення між змінними. На завершальному третьому етапі відбувається побудова загальної схеми математичної моделі оптимізації структури страхового портфелю за рахунок операцій перестрахування та застосування числових методів її вирішення.

Детально розглянемо послідовність дій, яка відбувається на кожному з визначених вище етапів.

Перший етап реалізації науково-методичного підходу, передбачає визначення комплексу передумов необхідності проведення оптимізації структури страхового портфелю. Так, в рамках даного етапу, можна зазначити, що за умови виявлення критичного або мінімального рівня платоспроможності страховика пропонується зменшувати рівень ризику втрати платоспроможності за рахунок саме операцій перестрахування. В той же час, визначений аспект не є передумовою проведення диверсифікації портфелю страхової компанії.

Рис. 1.1 - Науково методичний підхід до диверсифікації портфелю страхової компанії

Математично врахування даного обмеження можливо представити у вигляді наступних співвідношень:

для ризикових видів страхування:

,(1.1)

де  - рівень платоспроможності для ризикового страхування;

 - період складання страховою компанією фінансової звітності;

 - загальна сума активів;

 - сума нематеріальних активів;

 - сума зобов’язань;

 - сума страхових премій за попередні 12 місяців (останній місяць буде складатися із кількості днів на дату розрахунку);

 - страхові премії, належні перестраховикам;

 - сума страхових виплат за попередні 12 місяців;

 - сума страхових виплат, що компенсуються перестраховиками згідно з укладеними договорами перестрахування;

, , , , - параметри встановлення нормативного запасу платоспроможності страхової компанії для ризикових видів страхування.

для лайфового страхування:

,(1.2)

де  - рівень платоспроможності для лайфового страхування

 - параметр встановлення нормативного запасу платоспроможності страхової компанії для страхування життя;

 - математичний резерв (загальна величина резерву довгострокових зобов’язань).

Поряд з вищенаведеною передумовою, проведення диверсифікації портфелю страхової компанії відбувається за умови неоднорідності страхового портфеля (незалежно від виявленого рівня платоспроможності). Отже, дане обмеження є достатньою умовою оптимізації структури страхового портфелю. Критерієм ідентифікації рівня однорідності страхового портфелю виступає коефіцієнт варіації, який пропонується визначати за наступною формулою:

(1.3)

де  - коефіцієнт варіації;

 - вид страхування;

 - середня імовірність настання страхових випадків в цілому за страховим портфелем;

 - середнє квадратичне відхилення імовірності виникнення страхових випадків за договорами і-го виду від середнього рівня даного показника в межах досліджуваного страхового портфелю;

 - імовірність настання страхових випадків за і-м видом страхування;

 - частина страхових премій, переданих у перестрахування, за і-м видом страхування (грн.);

 - частка і-х видів страхування, які необхідно додатково залучити за допомогою пасивного (вхідного) перестрахування.

Другим етапом, досліджуваного науково-методичного підходу є безпосереднє проведення диверсифікації страхового портфеля на базі використання економіко-математичної моделі оптимізації його структури за рахунок операцій перестрахування.

Реалізація даного етапу є комплексним процесом, який передбачає проведення нижченаведеної послідовності дій.

По-перше, необхідно ідентифікувати та в подальшому систематизувати показники, які надають можливість кількісно охарактеризувати специфіку страхового портфеля. Також, важливого значення набуває градація зазначених показників в розрізі збалансованого та незбалансованого страхового портфелю. Отже, визначення незадовільної структури страхового портфеля пропонується проводити на основі наступних ідентифікаторів: імовірність настання страхового випадку за і-м видом страхування; питома вага і-го виду страхування; загальна кількість видів страхування; сума страхових премій за і-м видом страхування.