ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДОСЛІДЖЕННЯ ЛІСОВОГО ГОСПОДАРСТВА

1.1 Сучасний стан лісового господарства

1.2 Структура розподілу лісових ресурсів

РОЗДІЛ 2. ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО УКРАЇНИ

2.1 Лісовий фонд України

2.2 Використання лісів в Україні

РОЗДІЛ 3. ПРОБЛЕМИ ПОВ'ЯЗАНІ З ВИКОРИСТАННЯМ ЛІСІВ ТА ПЕРСПЕКТИВИ РОЗВИТКУ ГАЛУЗІ

3.1 Проблеми раціонального використання лісу

3.2 Шляхи оптимізації використання лісів

3.3 Охорона лісу

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

Актуальність теми. Ліси є домінуючою наземною екосистемою на Землі. Адаптація дерев до клімату в поєднанні з динамікою лісів створює складні географічні закономірності в лісових спільнотах і структурах.

Лісові екосистеми є найважливішою складовою біорізноманіття у світі, оскільки багато лісів є більш різноманітними, ніж інші екосистеми.

Ліси займають 31 відсоток світової суші. Приблизно половина лісової площі відносно ціла, а більше третини - це первинні ліси (тобто природно відновлювані ліси місцевих порід, де відсутні видимі ознаки людської діяльності).

Загальна площа лісів становить 4,06 мільярда гектарів, або приблизно 5000 м2 (або 50 х 100 м) на людину, але ліси розподілені не однаково по всій земній кулі.

Нерівномірність розміщення лісів в Україні є наслідком різноманітних природних умов, але в більшій мірі - впливу господарської діяльності людини, яка призвела до знищення лісів, так з 1814 року площа лісів зменшилась на третину.

На сьогоднішній день, актуальною проблемою є вирубка лісу, оскільки багато лісів, що залишились у світі, знаходяться під зростаючою загрозою через розширення сільського господарства, видобуток деревини, збір дров та інших видів діяльності.

Метою курсової роботи є дослідження лісового господарства.

Об'єктом дослідження є ліси світу.

Предметом дослідження є висвітлення існуючого стану, динаміки, проблем і перспектив розвитку лісового господарства.

Розділ 1. Теоретичні аспекти дослідження лісового господарства

1.1 Сучасний стан лісового господарства

Ліси створюють основні екосистемні послуги, які підтримують такі ключові галузі, як сільське господарство, енергетика та вода. Ліси також допомагають країнам реагувати на кліматичні зміни.

Лісове господарство забезпечує важливий «прихований урожай» для сільського населення, утримуючи багатьох людей від крайньої бідності. Близько 350 мільйонів людей, які живуть у густих лісах або поблизу них, залежать від них. Ліси є важливим аспектом існування сільських районів, оскільки сільські домогосподарства, які проживають поблизу лісистих територій, отримують до 22 відсотків свого доходу з лісових джерел, згідно з даними Мережі з питань бідності та навколишнього середовища. Цей внесок більший, ніж внесок у заробітну плату, тваринництво, власні підприємства чи будь-яку іншу категорію, крім сільськогосподарських культур.

Ліси підтримують сільську економіку багатьох країн і створюють робочі місця та багатство для населення, маючи лише кілька альтернативних варіантів працевлаштування поза фермами. Ліси виробляють понад 5000 видів деревної продукції та щорічно створюють валову додану вартість трохи більше 600 мільярдів доларів США, що становить близько 1% світового ВВП (у деяких країнах цей внесок набагато вищий, досягаючи, наприклад, 6% ВВП у Камеруні).

Здорові ліси забезпечують екосистемні послуги, важливі для людей та економік. У лісах проживає близько 80 відсотків наземного біорізноманіття, що залишилося. Ліси також регулюють кругообіг води, підтримують якість ґрунту та зменшують ризики стихійних лих, таких як повені. Наприклад, понад три чверті продовольчих культур у світі принаймні частково покладаються на запилення комахами, а щорічне глобальне виробництво продуктів харчування до 577 млрд. доларів покладається безпосередньо на запилювачів. Біорізноманіття має важливе значення для здоров'я екосистем та надання цих послуг. Однак Індекс живої планети, який вимірює тенденції у популяціях вибраних видів, показує загальне зниження на 52% за останні 40 років.

Вирубка лісів та деградація лісів продовжують відбуватися з тривожними темпами, що суттєво сприяє постійній втраті біорізноманіття.

З 1990 року, за підрахунками, 420 мільйонів гектарів лісу було втрачено внаслідок перетворення на інші цілі землекористування, хоча рівень вирубки лісів зменшився за останні три десятиліття.

У період з 2015 по 2020 рік темпи вирубки лісів оцінювались у 10 мільйонів гектарів на рік порівняно з 16 мільйонами гектарів на рік у 1990-х. Площа первинних лісів у всьому світі з 1990 року зменшилася більш ніж на 80 мільйонів гектарів.

Сільськогосподарська експансія продовжує залишатися головним рушієм вирубки та деградації лісів та пов'язаних з цим втрат лісового біорізноманіття. Широкомасштабне комерційне сільське господарство (насамперед розведення великої рогатої худоби та вирощування сої та олійної пальми) становило 40 відсотків вирубки тропічних лісів між 2000 і 2010 роками, а місцеве натуральне сільське господарство - ще 33 відсотки.

Станом на грудень 2019 року до Червоного списку видів, що перебувають під загрозою зникнення, було включено 20 334 породи дерев, з яких 8 056 були оцінені як критично зникаючі. Понад 1400 видів дерев оцінюються як такі, що знаходяться під загрозою зникнення та потребують термінових заходів щодо збереження.

У світовому масштабі 18 відсотків світової лісової площі, або понад 700 мільйонів гектарів, належать до законно встановлених заповідних територій, таких як національні парки, заповідні зони та заповідники. Найбільша частка лісу в заповідних зонах знаходиться в Південній Америці (31 відсоток), а найнижча в Європі та РФ (5 відсотків).

Рис.1 Площі лісу в межах заповідних територій за типами лісів, 1992–2015 рр. (Млн. Га), [1]

Створення заповідних територій історично було інструментом управління лісами для досягнення біорізноманіття.

Природних заповідників недостатньо для збереження біорізноманіття. Зазвичай вони занадто малі, створюють бар’єри для міграції видів і вразливі до зміни клімату. Крім того, заповідні території містять лише частину існуючого лісового біорізноманіття.

Дослідження, проведене для SOFO 2020 Центром світового моніторингу охорони навколишнього середовища ООН щодо тенденцій у заповідних лісових зонах за глобальними екологічними зонами між 1992 і 2015 рр., показало, що більше 30 відсотків тропічних, субтропічних, сухих та помірних океанічних лісів знаходилися в межах заповідних зон.

Субтропічний вологий ліс, помірний степ та бореальний хвойний ліс повинні отримувати пріоритет у майбутніх рішеннях щодо створення нових заповідних територій, оскільки в даний час охороняються не білшьше10 відсотків цих лісів.

Райони з високими значеннями як для біорізноманіття, так і для цілісності, наприклад, північні Анди та Центральна Америка, південний схід Бразилії, частини басейну Конго, південь Японії, Гімалаї та різні частини Південно-Східної Азії та Нової Гвінеї, також повинні отримувати високий пріоритет .

На сьогоднішній день було досягнуто обмеженого прогресу щодо класифікації конкретних лісових територій як інших ефективних заходів щодо збереження, заснованих на території, але керівництво щодо цієї категорії розробляється, і вона має значний потенціал для лісів.

1.2 Структура розподілу лісових ресурсів

Біологічне різноманіття лісів стосується всіх форм життя, що знаходяться в лісистих районах. Біологічне різноманіття лісу можна розглядати на різних рівнях, включаючи екосистему, ландшафт, види, популяцію та генетичний. Складні взаємодії можуть відбуватися всередині і між цими рівнями. Ця складність дозволяє організмам адаптуватися до постійно мінливих умов навколишнього середовища та підтримувати функції екосистеми.

Більше половини світових лісів зустрічається лише у п’яти країнах (Російській Федерації, Бразилії, Канаді, Сполучених Штатах Америки та Китаї), а дві третини (66 відсотків) лісів - у десяти країнах.(Рис.1.2)

Рис.1.2 Глобальний розподіл лісів, в 2020 році

(мільйон гектарів і % лісів у світі), [1]

Якщо розглядати українські ліси, то їх стан не відповідає екологімічним вимогам. Лісосировинна база виснажена. Про це свідчать дані останнього державного лісового кадастру, згідно з якими молодняки становлять 31,5%, середньовікові ліси - 44,6, пристигаючі - 12,7, стиглі і перестійні - 11,2%. Такий віковий розподіл є наслідком надмірних рубок у минулому та значних обсягів створення лісових культур.

Порівняння даних державного обліку лісів з даними попередніх обліків за такими показниками, як співвідношення вікових груп деревостану, рівень лісистості, розподіл по основних групах порід в цілому свідчить про покращання стану лісів України.

Головними факторами, що негативно впливають на біолого-екологічну стійкість та адаптованість лісів, їх соціальну, протиерозійну, гідрологічну, кліматичну роль є:

• застосування недосконалих способів і технологій рубок головного користування,

• штучне відновлення лісу в окремих регіонах без врахування типу лісорослинних умов,

• переосушення і перезволоження цілих регіонів,

• неконтрольований випас худоби,

• забруднення грунтів промисловими викидами,

• кислотні дощі,

• нерегульована рекреація [2].

Надмірна нерегульована експлуатація лісів України в цьому столітті призвела до виснаження лісових ресурсів, порушення їхньої вікової структури, погіршення породного складу, посилення ерозійних процесів та інших стихійних явищ. Слід підкреслити, що поряд із стиглими лісостанами вирубувались і пристигаючі. Як наслідок, питома вага пристигаючих дубових, букових і соснових лісів у віковій структурі лісового фонду становить тепер лише 7-8%, тоді як за лісівницькими нормами вона повинна становити близько 20%.

Зміни в територіальній структурі лісів здійснюються у відповідності з вимогами раціонального лісокористування і охорони природи. Найбільш гостра нестача лісових насаджень відчувається в степовій зоні, де вони виконують винятково важливі захисні функції. Недостатньо їх і в Лісостепу і навіть у Поліссі. Лісистість території України нижча, ніж це необхідно для задоволення потреб економіки - функціонування розвинутого сільського господарства і промисловості, досягнення ландшафтно-екологічної рівноваги. Проблема збільшення площі лісів в Україні потребує невідкладного вирішення, тому пріоритетними напрямами розвитку лісового господарства стають розширене відновлення лісових ресурсів та інтенсифікація лісовирощування.

Роботи з лісовирощування та впровадження прогресивних способів створення нових лісів через нестачу коштів були виконані в незначних обсягах.

Внаслідок недостатнього бюджетного фінансування захисного лісорозведення протягом останніх трьох років та відсутності коштів на капітальне будівництво зменшились обсяги створення захисних лісових насаджень і полезахисних лісосмуг, не проводиться будівництво та ремонт гідротехнічних споруд. З цієї ж причини в більшості регіонів України виникла складна екологічна ситуація із захистом грунтів від водної і вітрової ерозії, особливо в регіоні Середнього Придніпров'я [2].

Ліси розміщені на території України дуже нерівномірно. Найбільша їхня частина знаходиться в Українських Карпатах (40,5% від загальної площі), Кримських горах (32%) і на Поліссі (26,1%). У лісостеповій зоні концентрація лісу складає 12,2%, у степовій - 3,8%. До найбільш лісистих областей належать Закарпатська, Івано-Франківська, Рівненська, Житомирська, Волинська і Чернівецька.

Західна Україна належить до однієї з найбільш лісистих територій. Кардинально інша ситуація на Сході. Тож, якщо на державному рівні не буде вжито дієвих заходів щодо відновлення лісів і розширення їхніх площ, то Схід України потрапить у стан екологічної катастрофи.

Ліси України відрізняються високою продуктивністю. В них переважають цінні хвойні (сосна, ялина, модрина) і тверді листяні види, серед яких особливо високоякісну деревину мають дуб, бук, тополя, ясен. Насадження зпереважанням цих видів займають більшу частину площі лісів. Ростуть тут також і клен, і черешня, і груша, які є цінною сировиною для меблевої промисловості. Зміна видового складу лісів здійснюється в напрямку заміни малоцінних насаджень більш цінними і продуктивними.

У лісовому фонді зони мішаних лісів найбільшу питому вагу мають соснові, сосново-дубові, дубово-грабові і вільхові ліси. Хвойні насадження з переважанням сосни становлять 64,5% лісової площі. Крім сосни, найбільш поширеними видами тут є дуб (18%), береза (11%), вільха (7%)та осика (2%). Тверді листяні види складають 63,6% лісової площі. З них 43% це дубові насадження, 10% - грабові, 5% - букові та ясеневі. Повільні темпи зростання лісових площ зумовлені недостатніми капіталовкладеннями в лісове господарство, радіоактивним забрудненням та виведенням з народногосподарського обороту більше половини лісових ресурсів в результаті аварії на Чорнобильській АЕС.

Список використаних джерел

1. The State of the World's Forests [Електронний ресурс]. – 2020. – Режим доступу до ресурсу: http://www.fao.org/state-of-forests/en/.

2. Погребняк П.С. Лісова екологія і типологія лісів / Погребняк П.С.– Київ: Наукова думка, 1993. – 496 с.

3. Геник Я. В. Причини та наслідки знеліснення і деградації лісових екосистем в Україні // Науковий вісник НЛТУ України, 2011. – Вип. 21.16 – С. 118–122.

4. Комплексний атлас України / відп. ред. Л. М. Веклич. – К.: Картографія, 2005. – 96 с.

5. Генсірук С. А. Ліси України / С. А. Генсірук – К.: Видавництво «Наукова думка», 1992. – 408 с.

6. Генсірук С. А. Сокровенне про ліс/ С. А. Генсірук – Л.: Крайове т-во «Рідна школа»,2001. – 62 с.

7. Географічна енциклопедія України : в 3 т. / редкол. : О. М. Маринич (відп. ред.). – К. : Укр. Радян. енцикл. ім. М. П. Бажана, 1989.

8. Денисик Г.І. Лісополе України./Денисик Г.І. – Вінниця: Тези, 2001. –283с.

9. Заставний Ф. Д. Географія України: У 2-х книгах / Ф. Д. Заставний – Львів: Світ, 1994. – 472 с.