Гарднер і Аволіо розглядають харизму як поведінковий феномен, адже харизматичні відносини передбачають наявність лідера з харизматичними рисами й підлеглих, готових приписати такі риси керівникові. При чому центральною фігурою відносин виступає керівник. Володіючи якостями, які дозволяють лідерові здійснювати надзвичайно сильний вплив на підлеглих, уособлюючи глибинні цінності членів групи, харизматики досягають їх ідентифікації -- усвідомлення підлеглими себе як послідовників харизматичного лідера.
«Драматургічна модель керівництва» має певну структуру. Важливим її елементом виступає середовище -- сцена, на якій керівники й підлеглі будують харизматичні відносини (ситуація, найважливішими характеристиками якої є стабільність чи нестабільність). По¬друге, характеристики лідера. Серед них найважливішими аспектами Я-системи лідера для його лідерської ідентифікації є: лідерська ідентичність, центральною частиною якої є образ лідера; висока самоповага; самомоніторинг.
У контексті зусиль лідера, спрямованих на управління відносинами, важливе значення має демонстрація лідером іміджу бажаної ідентичності -- своєрідної моделі бажаного уявлення про себе. Не випадково в літературі «драматургічна модель» отримала назву «самопрезентаційної теорії харизматичного керівництва». Відповідна активність лідера має наступні драматургічні аспекти: фрейлінг (висунення лідером ідеї); скриптінг (сценарне втілення висунутої ідеї); постановка (відбір релевантних символів і маніпуляція ними); виконання (конкретна реалізація сценарних моделей поведінки і взаємовідносин керівника з підлеглими на основі стратегій управлінням враженнями).
У результаті впливу дій лідера на Я-систему послідовників, їх мотиви і цінності, емоційні стани виникає ідентичність харизматичних лідерів і їх послідовників. Останні починають інтерпретувати певних учасників взаємодії як лідерів, а себе -- як більшу частину колективу, якій належить іти за лідером. Таким чином автори концепції спробували «демістифікувати» харизму [14, с. 413--435].
Відповідну спробу нещодавно зробив російський дослідник і бізнес-тренер Р. Гандапас. Його висновок звучить досить категорично: «Харизми немає. Є лише конкретні люди, які в той чи інший момент, в тому чи іншому контексті, в певній ситуації сприймаються як володарі харизматичного впливу. Це ілюзія, яка може бути стійкою, -- і все ж це ілюзія» [3, с. 207].
І, все-таки, харизма є. Навіть, якщо не як містичний божественний дар, а лише результат атрибуції певних рис і якостей лідера за певних ситуацій, вона продовжує «зачаровувати» й впливати на ефективність діяльності організацій. Ось чому останнім часом опубліковано низку досліджень, автори яких не лише намагаються з'ясувати основи й механізми формування харизматичного впливу на послідовників, а й розробити методики управління самою харизмою. Вони прагнуть зрозуміти чому риси характеру й якості особистості, які визнаються як лідерські, у деяких лідерів виявляються з особливою силою й наповнені особливою переконливістю, тобто набувають ознак харизматичних. Одні вчені вбачають причини цього в особливостях мислення лідерів [5; 6; 8; 16]. Інші пов'язують їх з особливістю психоемоційної сфери лідерів [7; 11]. Причому представники обох напрямків продовжують шукати першовитоки харизматичного мислення й харизматичних емоцій у царині підсвідомості лідерів.
Висновки. Аналіз основних концепцій харизми та харизматичного лідерства засвідчує головну тенденцію при вивченні цих взаємопов'язаних феноменів: від їх напівмістичного до раціонального сприйняття. Проте спроби акцентувати увагу й знайти головні механізми виникнення харизми лідера в якомусь із одних сегментів харизматичних відносин (особистість лідера, його поведінка, послідовники чи ситуація), зазвичай, призводили до надто категоричних висновків, обмеженість яких з часом ставала очевидною.
У зв'язку з цим перспективними визнаються ті дослідження, які будуть розглядати цю проблему в комплексі і враховуватимуть вплив на становлення харизматичного лідерства ситуації й очікувань загалу, лідерської поведінки, в тому числі, й маніпулятивно - театралізовані її складові. При цьому не варто нівелювати особистість лідера, риси, якості й поведінка якого й сприймаються його послідовниками як його харизма. Більше того, оскільки на становлення лідера в тому числі харизматичного, значний вплив має підсвідомість, яка завжди несе в собі певну трансцедентність, харизмі лідера потрібно дати шанс зберегти свою таїну.
Література
1. Бендас Т.В. Психология лидерства: Учебное пособие. -- СПб.: Питер, 2009. -- 448 с.
2. Вебер Макс. Харизматическое господство // СоцИс. -- 1988. -- №5. -- С. 68--78.
3. ГандапасР. Харизма лидера / Радислав Гандапас. -- М.: Манн, Иванов и Фербер, 2013. -- 224 с.
4. Гибсон Дж.Л., Иванцевич Д.М., Доннелли Д.Х.-мл. Организации: поведение, структура, процессы / Пер. с англ. -- 8-е изд. -- М.: ИНФРА-М, 2000. -- XXVI, 662 с.
5. Гликман Р. Главный навык высокоэффективных людей. -- Оптимальное мышление / Розалин Гликман. -- СПб.: Прайм -- ЕВРОЗИАК, 2007. -- 256 с.
6. Добротворский И.Л. Харизма: власть и влияние личности / Игорь Добротворский. -- М.: Олимп, Астрель, АСТ, 2006. -- 235, [5] с.
7. Домбровский Т. Харизма. -- СПб.: Питер, 2002. -- 192 с.
8. Энкельман Николаус Б. Харизма. Личностные качества как средство достижения успеха в профессиональной и личной жизни / Пер. с нем. -- М.: АО «Интерэксперт», 2000. -- 272 с.
9. Итвел Р. Возрождение харизмы? Теория и проблемы операционализации понятий // СоцИс. -- 2003. -- №3. -- С. 9--19.
10. Каспэ С.И. Назад к Шилзу: социальные науки, политическая реальность и парадокс безблагодатной харизмы // Полития. -- 2011. -- № 1(60). -- С. 5--18.
11. Кетс де Врис М. Лидер на кушетке. Клинический подход к изменению людей и организаций / Пер. с англ. -- СПб.: Бест Бизнес Букс, 2008. -- 331 с.
12. Кетс де Врис Манфред. Мистика лидерства. Развитие эмоционального интеллекта / Пер. с англ.
-- 2-е изд. -- М.: Альпина Бизнес Букс, 2004. -- 311 с.
13. Кравченко В.И. Харизматическая личность: многообразие понимания // СоцИс. -- 2004. -- №4.
-- С. 134--137.
14. Кричевский Р.Л. Психология лидерства: Учебное пособие. -- М.: Статут, 2007. -- 544 с.
15. Кудряшова Е.В. Лидер и лидерство: Исследования лидерства в современной западной общественно-политической мысли. -- Архангельск: Изд-во Поморского международного педагогического университета, 1996. -- 256 с.
16. Мартин Р. Мышление в стиле «И». Как мыслят успешные лидеры: пер. с англ. / Роджер Мартин. -- М.: Издательство «Юрайт», 2009. -- 228 с.
17. Менегетти Антонио. Психология лидера / Пер. с итал. БФ «Онто-психология». Изд-е 5-е, доп.
-- М.: БФ «Онтопсихология», 2007. -- 272 с.
18. Московичи С. Век толп. Исторический трактат по психологии масс / Пер. с фр. -- М.: Центр психологии и психотерапии. -- 1996. -- 478 с.
19. Московичи С. Машина, творящая богов / Пер. с фр. -- М.: Центр психологии и психотерапии, 1998. -- 560 с.
20. Ритцер Дж. Современные социологические теории / Пер. с англ. -- 5-е изд. -- СПб.: Питер, 2002. -- 688 с.
21. Сосланд А. Харизма совершенного политика // Логос. -- 1999. -- №9. -- С. 87--95.
22. Старовойтова Г.М. Харизматичне лідерство як предмет соціально-філософського розгляду // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган-Барановського. -- 2013. -- 2(54). -- С. 84--90.
23. Старовойтова Г.М. Специфіка й особливості становлення та формування харизматичного лідерства // Вісник Донецького національного університету економіки і торгівлі ім. М.Туган- Барановського. -- 2013. -- 2(58). -- С. 59--65.
24. Такер Р.С. Сталин. Путь к власти. 1879--1929 / Р.С. Такер. -- М.: Прогресс, 1990. -- 478 с.
25. Титаренко В.В. Харизма та харизматичне лідерство: філософсько-релігійний аналіз понять // Вестник СевГТУ. -- Севастополь: Изд-во СевГТУ, 2003. -- Вип. 46. -- С. 111--118.
26. Трунов Д.Г. Феномен харизматического лидерства // Философия социальных коммуникаций. -- 2009. -- № 2. -- С. 55--62.
27. Фреик Н.В. Политическая харизма: обзор зарубежных концепций // Социологическое обозрения. -- 2001. -- Т.1. -- №1. -- С. 5--24.
28. Фреик Н.В. Политическая харизма: версии и проблемы // СоцИс. -- 2008. -- № 12 -- С. 3--10.
29. Шеклтон В. Психология лидерства в бизнесе / Пер. с англ. Комаров С. -- СПб.: Питер, 2008. -- 222 с.