Реферат: Життя й творчість Костянтина Васильєва

Таке усвідомлення вивело Костянтина Васильєва з творчого заціпеніння. Це було народження цільної особистості. З цього моменту художник спрямовує всю свою енергію і талант на виявлення в дійсності всієї повноти реальності, на пошук гармонії світу і принципів буття.

У цей час його друг Олег Шорніков запропонував Костянтину почитати російські билини, вірші Олексія Толстого, оповідання та романи Лєскова, Мельникова-Печерського та інші твори про те, як і чим жили наші предки. По-новому був прочитаний і осмислений Гоголь. Читання цих книг сколихнуло в художника якісь спочатку нез’ясовні почуття причетності до загальнонародного життя. Костянтин почав розуміти, що дійсно міцну опору для свого світогляду і творчості можна знайти у багатовіковій традиції нашого народу, у створеній ним великій культурі, у народних міфах, повних мудрості та героїзму, в урочистій і могутній красі та життєвій силі природи.

Першими роботами, якими позначено новий період творчості Васильєва, стали невеликі, але важливі начерки до майбутніх картин «Озеро» і «Волга», на яких на фоні водної та лісової стихії були зображені символічні фігури старця біля тихого і таємничого озера та дівчини на березі могутньої річки з церківкою неподалік.

У картині «Північний орел» вперше проявилися основні відмінні риси зрілого періоду творчості Костянтина Васильєва: це новий, особливий, можна сказати, метафізично-онтологічний реалізм, багатозначний, багаторівневий символізм і суворий романтизм. Особливість нового методу художника - в унікальному синтезі реалізму з символізмом і романтикою.

Особливість нового реалізму Васильєва полягає не в зовнішній реалістичності зображення на його картинах (у них немає ні найменших ознак натуралізму і фотографічності), а в тому, що художник бачить у дійсності і передає на своїх картинах відразу кілька рівнів реальності: фізичний, психічний і духовний. Коли вони зливаються в єдину картину, то створюють у глядача відчуття повноти і багатосторонності буття, дають багату поживу для переживань, роздумів і прагнень [6].

Найбільш характерною особливістю творчості Костянтина Васильєва є глибока і багатозначна символічність образів його картин. Символізм виявляється, перш за все, в тому, що створені Васильєвим художні образи, безсумнівно, вказують глядачеві на високі ідеї та сенси, що не відразу відчутні. Органічний сплав образу і сенсу, багатошаровість символіки, що дозволяє дати кілька різних трактувань змісту його картин - ось головні і вельми істотні особливості символічного реалізму Васильєва. Ось чому люди різного рівня здатності сприйняття серйозного мистецтва знаходять в його картинах свої образи і свої смисли [5; 6].

Вся творчість Васильєва наскрізь пронизана лейтмотивами. Змінювалися його художні напрями (від абстракціонізму до символічного реалізму), техніка малювання і живопису, але головні думки, провідні теми, що знайшли втілення в його картинах, залишалися ціллю усього життя художника, такі як вічне питання про сенс життя, призначення людини, свобода творчості, героїзм і трагедія, смерть, народження, відродження. Для деяких робіт Васильєва також характерні й інші лейтмотиви: мотив постійного руху, наприклад хода колони солдатів, яку автор ніби зупиняє на мить, щоб закарбувати у своїх роботах, таких як «Прощання слов’янки», «Туга за Батьківщиною», «Парад 41 року»; мотив безсмертя природи (вічного відродження), яке можна побачити на картинах «Осінь», «Пінь», «Лебеді», «Лісова хаща», «Лісова готика (на с.12)» та ін.; мотив суворої краси Півночі, подібною красою можна милуватися на наступних полотнах: «Волга», «Свіяжськ», «Сокіл», «Витязь», «Каплиця».

Державних звань К. Васильєву як художнику не судилося отримати, але в своєму напрямку він був генієм. А там, де творить геній, неодмінно з’являється і лиходій. Смерть його була трагічною - Костянтин був убитий. Перервався зліт творчих звершень та ідей в 34 роки.

Ще за життя К. Васильєва, офіційні діячі Спілки Художників відкидали його творчість. Насилу художнику вдалося домогтися дозволу провести виставку, що відразу стала сенсацією і принесла популярність. Повертаючись додому, в день відкриття виставки, К. Васильєв трагічно загинув за дивних обставин. Після смерті художника його картини продовжували переслідувати. Вже в 1985 р. окремі «діячі мистецтва» добилися знищення його полотен, забороняючи їх реставрацію.

Тільки після смерті К. Васильєва почався бум його персональних виставок по багатьох містах Росії, і з’являлися багатотисячні захоплені відгуки від громадян країни. Але роботи його залишилися в Меморіальному музеї в селі Васильєво, у Картинній галереї Казані, і залишився живий і незгасимий світ його творчості.

Список використаних джерел

1.     Багдасаров Р. За порогом / Роман Багдасаров. - М.: ЮС-Б, 2003. - 280 с.

2.      Доронин А.И. Художник Константин Васильев: рассказ о творчестве / Доронин Анатолий Иванович [Электронный ресурс] / Книги. - Режим доступа: <http://bookz.ru/authors/anatolii-doronin/hudojnik_493/page-6-hudojnik_493.html>

.        Исторический жанр [Электронный ресурс] / Все слова. - Режим доступа: [Электронный ресурс] - Режим доступа: http://vseslova.com.ua/word/

.        Константин Васильев [Электронный ресурс] - Режим доступа: <http://han.gorod.tomsk.ru/index-1195459650.php>

.        Пронин Г. Загадка художника Константина Васильева [Электронный ресурс] - Режим доступа: <http://veliko-ross.ru/news13.htm>

.        Тайна творчества художника Константина Васильева [Электронный ресурс] / За русское дело - Режим доступа: <http://www.zrd.spb.ru/news/2012-02/news-0683.htm>