Статья: Фінансова політика як інструмент антикризового фінансового регулювання на рівні держави

Фінансова політика як інструмент антикризового фінансового регулювання на рівні держави

Фінансова політика як інструмент антикризового фінансового регулювання на рівні держави

Бедринець М.Д.

У статті розглянуто сутність та функції антикризового фінансового регулювання, охарактеризовано його значення на різних рівнях реалізації фінансової політики держави. Виявлені основні тенденції розвитку соціально-економічних процесів в Україні та визначені необхідні заходи державної фінансової політики регулювання кризових явищ, що супроводжують ринкову економіку. Надано рекомендації з удосконалення механізму антикризового фінансового регулювання в умовах світової економічної кризи на базі стратегії соціально-економічного розвитку України.

Ключові слова: фінансова політика, антикризове фінансове регулювання, економічна криза, стратегія соціально-економічного розвитку.

В статье рассмотрены сущность и функции антикризисного финансового регулирования, охарактеризованы его значение на разных уровнях реализации финансовой политики государства. Выявлены основные тенденции развития социально-экономических процессов в Украине и определены необходимые меры государственной финансовой политики регулирования кризисных явлений, сопровождающих рыночную экономику. Даны рекомендации по совершенствованию механизма антикризисного финансового регулирования в условиях мирового экономического кризиса на базе стратегии социально-экономического развития Украины.

Ключевые слова: финансовая политика, антикризисное финансовое регулирование, экономический кризис, стратегия социально -экономического развития.article the nature and function of anti-crisis financial regulation are formulated, described its importance at various levels of implementation financial policy. The basic trends of social-economic processes in Ukraine are described and identified it’s necessary measures on state financial policy regulating crisis in market economy. Recommendations to improve the mechanism of anti-crisis financial regulation in the global economic crisis on the basis of socio-economic development of Ukraine are provided.: fiscal policy, anti-crisis financial regulation, economic crisis, strategy of socio-economic development.

Постановка проблеми

Сучасні тенденції розвитку соціально- економічних систем більшості краї світу актуалізують необхідність розробки та впровадження комплексу заходів щодо недопущення руйнівного впливу криз різного масштабу на економіку України. Ринкова економіка, принципи якої декларуються в національній господарській системі, за своєю природою є нестабільною та часто в своєму розвитку супроводжується кризовими явищами. Дослідження природи економічних криз дозволяє визначити, що головною метою антикризових перетворень й, одночасно, умовою стійкого розвитку економіки є регулювання процесів змін елементів і взаємозв'язків соціально-економічної системи в напрямку забезпечення їхньої синхронізації і збалансованості. Ринкові регулятори, як доведено господарською практикою більшості європейських країн, досить часто неспроможні самостійно подолати деякі негативні моменти в перебігу соціально - економічних процесів, тому провідна роль у вирішенні цього завдання «делегується» державному регулюванню.

Разом з тим, до цього часу не вироблено чітких, ефективних механізмів антикризового фінансового регулювання економіки, спрямованих на подолання, утримання від поширення та прогнозування розвитку кризових ситуацій у економіці та суспільства з огляду на потреби її розвитку. Найбільш істотним недоліком сформованих думок про підходи до антикризових впливів на економіку є недооцінка стратегічного менеджменту, який за самою своєю суттю покликаний створювати найбільш загальну методологічну основу антикризового фінансового регулювання на різних рівнях господарювання. Саме недолік стратегічності прийнятих рішень приводить до безсистемності, відсутності загальної спрямованості й спадкоємності проведених заходів, ігноруванню істотних взаємозв'язків між елементами й процесами [1].

Антикризове регулювання економіки є важливою складовою державної економічної політики, яка має на меті вирівнювання дії циклічних економічних коливань світової економіки на виробничі і невиробничі процеси відповідної країни. У складі антикризового регулювання значне місце займає використання фінансових інструментів регулювання спадів ділової активності. Вчасна політика застосування фінансових інструментів у складі комплексної стратегічної антикризової діяльності держави дає змогу значно зменшити кризові виробничі спади, пом’якшити соціальні наслідки кризи, створити підґрунтя для майбутніх структурних змін та оновлення економіки [2].

Актуальність теоретичної розробки проблем формування та реалізації фінансової політики в контексті антикризового фінансового регулювання економіки, необхідність подолання кризового стану економіки в умовах стабілізації розвитку економіки й актуальність пошуку нових підходів до вироблення фінансової стратегії й тактики подолання кризового стану економіки визначили вибір проблематики даної статті.

Аналіз досліджень і публікацій. У економічній літературі питання антикризового регулювання соціальних та економічних явищ в останні роки розглянуті в наукових працях як закордонних, так і вітчизняних економістів досить широко. Теоретичним, методологічним і практичним аспектам антикризового фінансового управління у нестабільних економічних системах присвячені праці таких учених, як І.Т. Балабанова, С.Г. Бєляєва, А.П. Градова, А.Г. Грязнова, П. Друкера, В.А. Забродського, М.П. Іванова, Т.С. Клебанова, В.Г. Кошкіна, Б.І. Кузіна, Л.О. Лігоненко, Є.С. Мінаєва, Д. Морріса, В.П. Панагушина, В.С. Пономаренко, О.І. Пушкара, Б.А. Райзенберга, М.В. Слабікова, О.С. Соколіцина, Є.А. Уткіна, М. Хаммера, Д. Чампі та ін.

Незважаючи на численні дослідження різних аспектів антикризового фінансового регулювання економіки, у науці не склався цілісний підхід до напрямків і способів подолання економічної кризи шляхом формування комплексної системи передбачення, зниження негативних проявів та прискорення виходу з економічних криз шляхом формування та реалізації фінансової політики, яка повинна бути невід’ємною складовою стратегії економічного розвитку на усіх рівнях господарювання. До того ж, багато теоретичних положень носять описовий і дискусійний характер і не знайшли достатнього підтвердження на практиці.

Актуальність означеної проблематики в сукупності з недостатністю розробки проблеми подолання сучасної фінансово-економічної кризи обумовили формулювання мети дослідження - теоретичного обґрунтування доцільності формування цілісної фінансової політики щодо антикризового регулювання з метою забезпечення соціально-економічного розвитку; і завдань, що випливають із неї: проаналізувати сутність та функції державного антикризового регулювання з огляду на потребу забезпечення соціально-економічного розвитку; обґрунтувати необхідність орієнтації фінансової політики антикризового регулювання економіки на реалізацію стратегії стабільного соціально-економічного розвитку в умовах фінансово- економічних криз; сформувати рекомендації щодо форсування економічного зростання України внаслідок виходу на новий інноваційний рівень після кризи шляхом формування стратегії економічного розвитку.

Результати дослідження. Вітчизняна економіка протягом останніх років двічі перебувала у стані глибокого економічного спаду: спочатку в 2008 - 2009 рр. коли наша держава відчула наслідки світової фінансово - економічної кризи, а потім - наприкінці 2013 р., коли політична криза відобразилася на економічних процесах. Остання криза триває й досі, внаслідок дії негативних макроекономічних тенденцій усі сфери суспільного життя опинилися в кризових умовах.

Основні показники соціально-економічного розвитку України наведені в таблиці 1.

Таблиця 1

Основні показники соціально-економічного розвитку України за 2013-2015 рр.

Джерело: Дані Державної служби статистики України

У період кризи відбулося загальне зниження всіх макроекономічних показників, таких як ВВІІ, обсяги виробництва та реалізації продукції, загальний рівень доходу населення, кількість працюючих громадян, що супроводжувалося надвисокими темпом інфляції. Так, катастрофічне погіршення економічної ситуації наприкінці 2013 р. і у 2015 р. спостерігалося в більшості сфер вітчизняної економіки: істотно знизилися доходи населення, індекс номінальної заробітної плати, що протягом останніх років демонстрував постійну тенденцію до зростання, у 2015 р. склав лише 195. Виробнича сфера також істотно постраждала в період поточної кризи, Обсяг реалізованої промислової продукції у 2015 р. був нижче, ніж у попередньому періоді на 6,13%.

При цьому рівень видатків держави не тільки не зменшився, а навпаки, зріс, особливо якщо враховувати інфляційні процеси, що мали місце в Україні. У 2015 р. змінився не тільки обсяг бюджетних витрат, але і їх структура. Зазвичай в період кризи через її негативні наслідки в соціальній сфері, такі як безробіття, зниження доходів населення, збільшення частки малозабезпечених громадян, зростає обсяг бюджетних видатків соціального характеру, однак у 2014 р. відбулося скорочення обсягів коштів, що спрямовувалися на виконання ряду соціальних програм, але при цьому на 16% порівняно з попереднім роком збільшено видатки бюджету оборонного призначення. Основні показники державного бюджету з 2008-2015 роки наведені в табл.

Таблиця 2

Державний бюджет України з 2008 по 2015 роки (млн. грн.)

Джерело: складено автором на основі даних Міністерства фінансів України

Зростання витрат державного бюджету, що супроводжується зниженням доходів, у разі відсутності значних фінансових резервів у державі, призводить до значного бюджетного дефіциту [3]. Негативні явища у фінансовому секторі держави негативно відобразилися на діяльності корпоративного сектору, в тому числі через надмірну фіскалізацію дефіцитної економіки. Так. протягом першого півріччя 2014 р. майже половина українських підприємств, а саме 46%. були збитковими, загальний фінансовий результат до оподаткування всіх українських підприємств був від'ємним і становив -135952,4 млн. грн. [3].

В умовах фінансіалізації суспільства, вирішення питань кризи на усіх рівнях економіки не можливе без ефективної фінансової політики, тобто державних заходів комплексного характеру щодо регулювання фінансових відносин з метою сприяння стабілізації соціально-економічних процесів країни в контексті реалізації цілей і завдань стратегічного розвитку. Тобто, фінансова політика як інструмент макроекономічної стабілізації, сприяє не лише ефективному менеджменту державних фінансів та створенню умов для розвитку суб’єктів господарювання, а й формує систему коригування недоліків її реалізації, забезпечуючи реалізацію антикризового фінансового регулювання.

Антикризове фінансове регулювання - це процес, за допомогою якого здійснюється вплив держави на економіку з метою скорочення строків і зменшення глибини кризи, а також пом'якшення його негативних соціально - економічних наслідків. Державне антикризове регулювання виконує наступні функції: вироблення заходів стабілізації економіки під час кризових потрясінь; захист ключових підприємств, що перебувають у стратегічно важливих галузях, від кризових процесів, що відбуваються в економіці [4].

У країнах з розвиненою ринковою економікою в сучасному світі склалися різні моделі державного регулювання. В США, наприклад, в умовах низького обсягу державної власності застосовуються в основному податково - бюджетні методи. Для Західної Європи характерно поєднання значного впливу сектора державного управління на фінансову сферу та інфраструктуру господарства, що супроводжується наявністю високої частки державних витрат у ВВП. В Японії склалася унікальна система взаємодії найбільших корпорацій і державних органів для реалізації стратегічних цілей в економіці при незначних розмірах держсектора і відносно низькій частці витрат бюджету в ВВП. Можна сказати, що кожній країні притаманні свої особливості контролю і регулювання, яка формується виходячи з об’єктивних умов її розвитку, але спільною для всіх тенденцією є збільшення рівня впливу держави на економічно-соціальні процеси.

У контексті напрямів реалізації фінансова політики антикризового регулювання, базовими складовими є антимонопольна політика, грошово- кредитна політика, фіскальна політика, цінова політика; політика щодо розвитку фінансового ринку, які постійно взаємодіють і тісно пов'язані між собою.