Курсовая работа (т): Експортний потенціал України та шляхи його реалізації

Експортний потенціал України та шляхи його реалізації

Зміст

Вступ

Розділ I. Теоретичні основи зовнішньої торгівлі

.1 Теоретичні основи експорту. Поняття експортного потенціалу

.2 Роль експорту в економічному зростанні країни

Розділ II. Практичний аспект орієнтації експортної політики

.1 Аналіз динаміки та тенденції розвитку експортного потенціалу України за останні роки

.2 Машинобудування як одна з найперспективніших експортних галузей України

.3 Основні механізми державної підтримки експорту України

.4 Порівняльна характеристика експортного потенціалу суміжних країн - Росії, Білорусії

Розділ III. Шляхи реалізації експортного потенціалу України

.1 Проблеми експортної політики України

.2 Перспективи та шляхи реалізації експортного потенціалу України

Висновок

Анотація

Список використаних джерел

Додатки

експорт машинобудування торгівля потенціал

Вступ

Здійснення експортної діяльності ставить принципово нові організаційно-економічні завдання перед економічними суб’єктами. Передумовою виходу цих суб’єктів на зовнішній ринок є оцінка їх експортного потенціалу, на основі якої приймається рішення про доцільність експортної орієнтації виробленої продукції.

Інтереси розвитку економіки України вимагають її активного включення до міжнародного розподілу праці. Розширення зовнішньої торгівлі, зокрема експорту, є важливим фактором розвитку національної економіки. Проте розраховувати на успішну експортну діяльність можуть лише ті країни, які мають конкурентоспроможну економіку. Усе це спричиняє необхідність ґрунтовних досліджень та пошуку практичних рішень, які дозволять країні прискорити повноцінне входження у систему світового господарства, а також нададуть можливість використовувати усі переваги міжнародного співробітництва.

Реальна участь країни в експортній діяльності є, як відомо, складним багатоступеневим процесом. Особливістю сучасного розвитку експортної діяльності України є глибокі зміни у можливостях цієї діяльності всіх структурних складових (підприємств, об’єднань тощо), визначенні потенційних ринків збуту та маркетингових стратегій для просування своїх товарів.

Актуальність теми:

Важливість дослідження експортних можливостей зросла й у зв’язку з переходом українських підприємств до ринкових відносин, коли обґрунтованість та продуманість зовнішньоекономічної політики є одним із визначальних факторів їх успішного розвитку. Також, треба зважати на те, що вплив глобального світового господарства на країни та регіони суттєво підвищується. Країна, яка недооцінює глобальні тенденції, може перетворитися на деградуючу та відсталу. Тому у світі, що постійно змінюється, потрібно мати вигідне становище на міжнародному ринку, отримувати нові переваги для подальшого стабільного розвитку та не втратити вже існуючі позиції.

Для того, щоб Україна стала рівноправним членом міжнародних економічних відносин, необхідно реалізовувати заходи, спрямовані на підвищення конкурентоспроможності національних підприємств на світовому ринку. Реалізація цього завдання об'єктивно вимагає проведення комплексних досліджень і визначає масштаби аналізу та розробок, які спрямовані на удосконалення механізму державної підтримки українських підприємств і забезпечення їхньої конкурентоспроможності на світовому ринку. Разом з тим, недосконалість наявних методів оцінки товарної та географічної структури експорту знижує результативність заходів зовнішньоторговельної політики країни.

Об'єкт: Експортний потенціал України.

Предмет: Перспективні напрямки розвитку експортного потенціалу України.

Мета: Розкрити сутність та елементи експортного потенціалу як складової формування національної конкурентоспроможності, та проаналізувати перспективні напрямки активізації зовнішньоторговельної діяльності експортерів-виробників з України.

Завдання дослідження: Визначити шляхи реалізації та підвищення експортного потенціалу України.

Розділ І. Теоретичні основи зовнішньої торгівлі

.1 Теоретичні основи експорту. Поняття експортного потенціалу

На сучасному етапі розвитку світової економіки експортний потенціал являється найважливішою характеристикою економічної потужності будь-якої країни. Експортний потенціал являється однією зі складових економічного потенціалу, яка забезпечує, на відміну від інших складових (виробничого, трудового, природного, фінансового, інформаційного потенціалу тощо) не процес виробництва, а процес споживання, тобто процес реалізації продукції на зовнішньому ринку.

Спроби визначення експортного потенціалу вітчизняними науковцями відносять до 90-х років ХХ-го ст. з початком розвитку ринкових відносин, коли результати діяльності суб’єктів господарювання зумовлені не тільки можливостями їх виробництва, а й можливостями реалізації продукції. При виході на зовнішні ринки головною передумовою стає розвиток зовнішньоекономічного потенціалу, складовою якого є експортний потенціал. Підходи сучасних науковців до визначення цього поняття не завжди збігаються та розглядаються в них, як правило, лише окремі аспекти досліджуваного явища. Тому перш ніж розглянути це поняття, ми визначимо його складові: "експорт" та "потенціал".

Існує досить багато трактувань та підходів, дослідники також розглядають це поняття на різних рівнях: підприємства, території, регіону, країни.

Досить вузьке трактування експорт наводиться у Словник іншомовних слів за ред. С.М. Морозов: "Експорт - це вивіз за межі країни товарів для реалізації їх на зовнішньому ринку або кількість та вартість вивезених за кордон товарів" [1]. Самуельсон та Нордхауз визначають експорт як товари та послуги, що виробляються всередині країни та продаються за кордон [2].

Якщо розглядати експорт як важливий впливовий фактор економічного зростання та інтеграції країни у міжнародні економічні відносини та світове господарство, то він вже набуває характеристик потенціалу, тобто прихованої здатності забезпечувати досягнення визначених цілей та вирішувати проблеми суспільного розвитку. Якщо ж говорити про експорт агропромислової продукції, то він може забезпечити не лише економічний розвиток окремої країни, а й сприяти вирішенню світової продовольчої проблеми.

Термін "потенціал" у своєму етимологічному значенні походить від латинського слова "potential" й означає "приховані можливості", які в господарській практиці можуть стати реальністю. Вперше цей термін згадано в 1924 році К.Г. Воблий [3]. У Радянському Енциклопедичному словнику 1988 року видання потенціал визначається як джерела, можливості, засоби, запаси, які можуть бути використані для вирішення якого-небудь завдання, досягнення визначеної цілі; а також можливості окремої особи, суспільства, держави у визначеній галузі. Це тлумачення має в собі два аспекти: наявність ресурсів і цільову спрямованість їх використання.

У визначенні поняття експортного потенціалу є багато неточностей та суперечностей, деякі визначення не повністю розкривають сенс цієї категорії. Розглянемо різні джерела, та спробуємо дати своє узагальнююче визначення.

Схожі та досить стислі визначення експортного потенціалу даються в різних економічних енциклопедіях.

Більш структуроване визначення дає Л.І. Абалкін, який під експортним потенціалом розуміє здатність всього національного виробництва, промисловості, окремих галузей або підприємств виробляти необхідну кількість конкурентоспроможної продукції на експорт.

Ще один економічний словник під редакцією В.І. Кушлін та В.П. Чичканова експортний потенціал характеризує, як здатність національного господарства реалізувати на зовнішньому ринку певну частку національного багатства без нанесення шкоди національній економіці, при збереженні пріоритету національних інтересів в міжнародних економічних відносинах та забезпечення національної економічної безпеки в цілому [4]. Ми вважаємо, що потрібно уточнити, яку саме частину національного багатства, адже воно включає як матеріальні так і духовні цінності, які не можна продати.

Т. Голікова розглядає експортний потенціал як основу визначення конкурентних переваг країни та її стратегічних зон господарювання, до яких належать, насамперед, економічна база країни. Тобто експортний потенціал є певним показником (критерієм) оцінки, що визначає місце країни у внутрішньому і міжнародному поділі праці та спеціалізації економічної діяльності. Це визначення є дещо загальним, але на мою думку є найбільш вдалим.

На думку В. Рогачова, експортний потенціал є здатністю національної економіки, її секторів, галузей і підприємств виробляти конкурентоспроможні на світовому ринку товари та послуги на основі використання наявних порівняльних переваг, що ґрунтуються на досягненнях НТП. Суперечністю визначення є те, що не всі порівняльні переваги ґрунтуються на досягненнях НТП, наприклад дешева робоча сила.

На мікрорівні експортний потенціал розглядає П.П. Стичишин. Він визначає його як реальну здатність підприємства, організації, корпоративної структури (системи) до контролю максимально можливої для нього частки ринку. Ця здатність визначається ресурсами системи, особливостями їх використання у спрямованому на формування властивостей продукту та можливих стратегій, які забезпечують йому необхідну конкурентоздатність [5]. У визначенні говориться про контроль частки ринку, але чи означає контроль ще й присутність на цьому ринку.

Отже, узагальнюючі дані наведених вище джерел, можна дати таке визначення експортного потенціалу - це здатність національної економіки виробляти конкурентоспроможні товари та реалізувати їх на міжнародних ринках за умови постійного зростання ефективності використання природних ресурсів, розвитку науково-технічного потенціалу, валютної і фінансово кредитної систем, а також сервісно-збутової інфраструктури, підтримки експорту, без нанесення збитків економіці й при забезпеченні економічної безпеки країни в цілому. Хоча це визначення не можна вважати досконалим, адже важко підтримувати постійне зростання ефективності розвитку. В сучасних умовах в темпах розвитку економік всіх країн відбувається чергування зростання та спадів (криз), проте це не означає, що під час тимчасового дисбалансу експортний потенціал взагалі відсутній [6].

Тепер розглянемо більш детально умови та фактори впливу, структуру та класифікацію експортного потенціалу.

Існують основні умови, що визначають ефективність використання цього потенціалу, а саме:

         самостійність власників ресурсів, що складають основу потенціалу у прийнятті господарських рішень;

         наявність маркетингового аналізу економічного середовища;

         наявність системи планування, що включає стратегічне та тактичне прогнозування, операційне планування та регулювання процесів використання потенціалу.

Структури експортного потенціалу детально розглянута на (Рис. 1.1.1.):

Експортний потенціал варто розглядати як в цілому, так і за різноманітними аспектами зовнішньоекономічних зв’язків підприємств. Виходячи з цього, експортний потенціал можна класифікувати за такими критеріями (рис. 1.1.2):

. За товарними різновидами:

а) експортний потенціал певного товару, який визначається можливістю випуску відповідного до попиту експортного продукту;

б) загальний експортний потенціал, що характеризується ресурсами та особливістю їх використання у забезпеченні випуску продукції з властивостями, які би забезпечили їй необхідну конкурентноздатність на зовнішніх ринках.

. За ринками.

Потенціал зарубіжних ринків є можливістю реалізації певного обсягу продукції, що ранжується за ступенем привабливості для експортної діяльності та враховує умови і вимоги кожного з них. Відповідно із цим критерієм, на наш погляд, доцільно розподіляти експортний потенціал зарубіжних ринків за рівнем розвитку країн: розвинуті, з перехідною економікою та країни що розвіваються.

Рис.1.1.1. Структура експортного потенціалу

3. За суб’єктами господарювання:

а) експортний потенціал підприємства - це його сукупна можливість створювати та виробляти конкурентоспроможну продукцію на експорт, "просувати" її на зовнішні ринки, вигідно реалізовувати там товари і забезпечувати необхідний рівень обслуговування [3, с. 122]. При цьому підході основна мета аналізу та оцінки експортного потенціалу полягає не лише в отриманні різнобічного, впевненого доказу того, що підприємство дійсно володіє можливостями для експорту своїх товарів та послуг, але й виявити ті місця й проблеми, які стримують та обмежують їх;

б) експортний потенціал галузі представляє собою можливості сукупності підприємств конкретної галузі продукувати експортноорієнтовану продукцію необхідного рівня конкурентоспроможності для ефективного позиціонування її на зарубіжних ринках;

в) експортний потенціал країни характеризується, з одного боку, здатністю національної економіки виявляти та постійно відтворювати конкурентні переваги відповідно до умов ринкового середовища, що постійно змінюється, а з іншого боку - сукупністю потенціалів усіх експортноорієнтованих галузей економіки країни.

Класифікацію експортного потенціалу чітко видно при графічному зображенні на Рис.1.1.2. [7 c.175]

Тільки при такому комплексному підході можна отримати інтегральну оцінку експортного потенціалу, визначити його сильні та слабкі сторони, виявити його резервні можливості, передбачити ймовірні загрози.

Рис.1.1.2. Класифікація експортного потенціалу [7]

.2 Роль експорту в економічному зростанні країни

Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі та експорту, як важливого елементу першої, важко переоцінити. За визначенням Дж. Сакса, "економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не вдалося створити здорову економіку, ізолювавшись від світової економічної системи".

Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин вважається саме зовнішня торгівля. На її частку припадає близько 80 відсотків усього обсягу торгівлі.

Також, крім основних, можна виділити й такі експортні переваги як:

·        Збільшення продажів і прибутку. Це продаж товарів і послуг на ринок, на якому компанія ніколи не була. Розширення ринків збуту.

·        Підвищення конкурентоспроможності вітчизняної продукції. Більшість компаній мають перш за все стати конкурентоспроможними на внутрішньому ринку, а потім у них з’являється стимул виходити на міжнародну арену, дотримуючись усіх міжнародних стандартів ISO.

·        Диверсифікація. Продажі на різноманітних ринках дозволяють компаніям диверсифікувати свій бізнес і покрити можливі ризики. Компанії зможуть не бути пов'язаними зі змінами циклу економіки внутрішнього ринку або певної країни.

·        Зниження ціни за одиницю. Захоплення додаткового закордонного ринку зазвичай розширює виробництво для задоволення попиту. Збільшення виробництва часто може сприяти зниженню ціни за одиницю і привести до більш широкого використання існуючих можливостей.

·        Компенсація сезонного попиту. Компанії, чиї продукти або послуги, які можуть використовуватись лише в певні пори року на внутрішньому ринку, наприклад зерно, мають можливість експортуватися на зарубіжні ринки в різні пори року.

·        Продаж надлишкового виробничого обсягу. Компанії, які за якоїсь причини мають надлишкове виробництво, ймовірно, можуть продавати свою продукцію на іноземному ринку й не будуть змушені робити великі знижки або навіть ліквідувати своє надлишкове виробництво.

·        Отримання нових знань і досвіду. Співпраця на міжнародному рівні з іншими компаніями може дати цінні ідеї та інформацію про нові технологічні досягнення, нові ринкові стратегії та іноземних конкурентів тощо.

·        Збільшення життєвого циклу продукції. Багато товарів проходять через різні цикли, а саме: впровадження, зростання, зрілість і етап скорочення, що є кінцем їх корисності на певному ринку. Як тільки продукт досягає заключного етапу зрілості на даному ринку, його можна вводити на той ринок, де він буде мати більш ранній життєвий цикл.