Контрольная работа: Інформаційні технології в фармації

Інформаційні технології в фармації

НМУ ім. О.О. Богомольця

Кафедра медичної інформатики та комп’ютерних технологій навчання

Контрольна робота

З дисципліни «Інформаційні технології в фармації»

Виконала студентка 1 курсу М-1 А групи

фармацевтичного факультету

заочної форми навчання

Шевчук Наталія Іванівна

Київ - 2015

Зміст

1. Загальні відомості

1.1 Структура програмного забезпечення

1.2 Поняття про операційні системи

2. Спеціальне програмне забезпечення провізора

2.1 Комп’ютерна програма Hortor

2.2 Комп’ютерна програма Читанка

2.3 Комп’ютерна програма Ecofin

2.4 Комп’ютерна програма Expertus

3. Формалізація та алгоритмізація медичних задач

3.1 Основні поняття

3.2. Способи подання алгоритмів

3.3 Типи алгоритмів та їх структурні схеми

Використані джерела

1. Загальні відомості

.1 Структура програмного забезпечення

Персональний комп’ютер здатний виконувати будь-які дії з обробки інформації. Проте для цього необхідно скласти для комп’ютера на зрозумілій йому мові точну та докладну послідовну інструкцію (тобто програму), що показує, як саме треба обробляти інформацію. Сам по собі комп’ютер не має знань у жодній галузі свого використання, а всі ці знання зосереджені у програмах, що виконуються на комп’ютері. Змінюючи програми для комп’ютера, можна перетворити його в робоче місце бухгалтера або конструктора, економіста або агронома, редагувати на ньому документи або грати в будь-яку гру. Тому для ефективного використання комп’ютера обов’язково потрібно знати про призначення та властивості програм, необхідних для роботи з ним.

Програми, які використовуються для роботи з комп’ютером, можна поділити на три категорії:

·   системні програми, які виконують різноманітні допоміжні функції, наприклад, використовуються для створення копій наявної інформації, для перевірки роботоздатності пристроїв комп’ютера і т. ін.;

·        прикладні програми, що безпосередньо забезпечують виконання необхідних користувачу робіт: редагування текстів, створення малюнків, обробка інформаційних масивів тощо

·        інструментальні системи (системи програмування), які забезпечують створення нових програм для комп’ютера.

Програмне забезпечення має ієрархічну структуру (рис. 1.1)

Складнішим завданням є вивчення програмного забезпечення, без якого жоден комп’ютер фактично функціонувати не може. Практичне значення програмного забезпечення під час роботи з комп’ютером обумовлене особливостями обчислювального процесу, який складається з двох взаємозв’язаних частин:

Рисунок 1.1 Схема ієрархічної структури програмного забезпечення

• переробка вхідної інформації, яка визначається алгоритмами програм, що використовуються для розв’язання поставленої задачі;

• поточного забезпечення даної переробки, яке включає в себе управління переробкою, доставкою та збереженням вхідних та проміжних даних, комутацію окремих програм тощо.

Потреба користувача у комп’ютері задовольняється прикладними програмами, розробленими самим користувачем і призначеними для виконання конкретних завдань. Хоча вимоги різних користувачів різні, вони мають деякі спільні елементи, які можна задовольнити за допомогою загальних програм, що полегшують підготовку та використання прикладних програм. Такий набір програм загального призначення, специфічний для кожного комп’ютера, називається програмним забезпеченням і є сукупністю програмних засобів, що дають користувачеві при наявному обладнанні можливість експлуатувати комп’ютер і всі його пристрої. Ці загальні програми, що призначені для всіх користувачів комп’ютерів, називаються системними.

Основою програмного забезпечення є операційна система, яка являє собою сукупність програм, призначених для управління всіма апаратними та програмними ресурсами і координації проходження різноманітних завдань через комп’ютер. Операційна система є сполучним ланцюгом між комп’ютером і людиною-оператором, а також між комп’ютером і так званими прикладними програмами, що дають можливість виконувати окремі стандартні завдання, пов’язані з розв’язанням мовних проблем, обробкою текстів, створенням баз даних, управлінням графічним зображенням тощо. Таким чином, системне програмне забезпечення істотно полегшує спілкування людини з комп’ютером. Загальна структура програмного забезпечення наведена на рис. 1.2.

Рисунок 1.2 Загальна структура програмного забезпечення

.2 Поняття про операційні системи

Серед усіх системних програм, з якими необхідно мати справу користувачам комп’ютерів, особливе місце займають операційні системи (ОС). Операційна система забезпечує управління всіма апаратними компонентами комп’ютера, запускає програми, забезпечує захист даних, виконує різноманітні сервісні функції по запитах користувача та програм. Будь-яка програма користується послугами операційної системи, а тому може працювати тільки під керуванням тієї операційної системи, яка забезпечує для неї ці функції.Disk Operating System (MS DOS) - створювалася протягом декількох років і призначалася для роботи з IBM-сумісними комп’ютерами.

Складовими MS DOS є:

·   базова система введення-виведення (BIOS), що знаходиться в постійній пам’яті й виконує найпростіші послуги з процесами введення.

·        завантажник ОС - невелика програма, яка виконує функції пошуку на диску (дискеті) та зчитування в оперативну пам’ять модулів операційної системи.

·        Дискові файли IO.SYS i. Файл IO.SYS - є доповненням до BIOS, а файл MSDOS.SYS - реалізує основні послуги для роботи у середовищі DOS.

·        Командний процесор DOS - обробляє так звані внутрішні команди, які можуть викликатися і виконуватися будь-коли, якщо ОС успішно завантажена. Це команди для роботи з файлами (COPY, DEL, DIR, REN, TYPE тощо), папками (каталогами) - MD, RD, CD.

·        Зовнішні команди MS DOS - це команди, які виконуються за допомогою завантажувальних файлів-програм, використовуються і для роботи з файлами (UNDELETE, PRINT тощо), дисками (FORMAT, DISKCOPY, SYS тощо), каталогами (DELTREE) і т. ін.

·        Драйвери пристроїв - програми, які доповнюють систему введення- виведення даних і забезпечують роботу з нестандартними периферійними пристроями.

Драйвери є важливим класом системних програм. Це спеціально розроблені програми, які розширюють можливості операційної системи, наприклад, дозволяють їй працювати з тими або іншими зовнішніми пристроями, навчаючи її роботі з новим протоколом (правилами) обміну даних і т. ін. Більшість операційних систем містить багато драйверів у комплекті свого постачання, і програма установки операційної системи встановлює ті драйвери, які необхідні для підтримки пристроїв і функцій, вказаних користувачем. Драйвери для різних операційних систем дуже часто постачаються разом із новими пристроями або контролерами.

Таким чином, вибір операційної системи дуже важливий, тому що визначає, з якими програмами може працювати на власному комп’ютері користувач. Від вибору операційної системи також залежить працездатність роботи користувача. Необхідною стадією підготовки дисків до роботи є їхнє форматування. При цьому спеціальним чином на магнітне покриття диска наносяться доріжки, сектори й ін. Якщо на диску була записана яка-небудь інформація, то вона буде стерта в результаті форматування.

Диски у середовищі програми Проводник можна форматувати, копіювати (тільки гнучкі диски), надавати їм імена (мітки), проглядати властивості дисків і т. ін. Для роботи з диском натискується права кнопка мишки на позначеному диску. Пункт «Форматировать» використовується для форматування диска/дискети (аналогічно зовнішній команді MS DOS FORMAT). Якщо позначити показчик «Скопировать» на диск системные файлы, диск буде системним, тобто з нього можна завантажувати комп’ютер. Пункт Копировать диск. використовується для копіювання дискет (аналогічно зовнішній команді MS DOS DISKCOPY): Натискається кнопка Начать, і вибрана дія починає викону- ватися.

При виборі пункту Свойства з’явиться вікно властивостей вибраного диска (так само його можна викликати, використовуючи пункт меню Файл/Свойства): Вкладинка Общие показує загальний обсяг диска та обсяг вільного та зайнятого простору: Вкладинка Сервис дозволяє завантажити одну зі службових програм Windows: Дефрагментація дисків. Утиліта Defrag. Коли в область даних незаповненого диска здійснюється запис перших файлів, ці файли розміщуються в неперервні послідовності секторів диска. Потім, коли в процесі роботи здійснюється вилучення деяких файлів і запис на їхнє місце нових, файли неминуче розбиваються на фрагменти. Оскільки фрагменти файла розділені секторами, які належать іншим файлам, зчитування інформації з такого файла здійснюється повільніше, чим із файла, який займає неперервну область на диску. При дуже сильній фрагментації диска считування даних буде суттєво обмежувати продуктивність комп’ютера. Для усунення надмірної фрагментації файлів призначена утиліта

Дефрагментация диска (Defrag). Програма дефрагментації дисків пере упорядковує файли, програми і невикористуваний простір на твердому диску комп’ютера таким чином, щоб зробити більш швидким відкриття файлів і запуск програм. При цьому не зачіпається жоден з елементів, які відображаються на екрані, таких як файли в папці Мои документы або ярлики в меню Программы. Зауваження. Дефрагментацію краще виконувати, коли ніякі інші програми не працюють. Справа в тому, що коли під час дефрагментації здійснюється запис інформації на диск, ОС Windows починає процес дефрагментації наново. Це не впливає на результат роботи програми Defrag, але затримує процес дефрагментації. Пошук і виправлення помилок на дисках. Програма ScanDisk. Нагадаємо, що файлі записуються в сектори або кластери логічних дисків. Кожен файл подається певними кластерами. Але в процесі роботи можливі пошкодження або помилки файлової структури. До таких помилок належать, наприклад, належність одного кластера двом файлам, втрата фрагментів файлів або, навпаки, наявність фрагментів старих файлів. Ці помилки можуть привести до втрати інформації. Для знаходження і ліквідації помилок на дисках служить програма ScanDisk. Ця програма є у комплекті ОС Windows (в російській версії вона називається Проверка диска). Зауваження. Щоб уникнути можливих помилок файлової структури, які доводиться виправляти за допомогою програми ScanDisk, завжди завершуйте роботу у Windows з головного меню командою Завершение работы. Вибирається потрібна службова програма, натискається відповідна кнопка, і службова програма почне виконуватися. По закінченню роботи натискається клавіша Ok.

Упорядкування файлів та папок на диску: Вибирається потрібний диск, викликається пункт меню Вид/ Упорядочить значки і вибирається потрібне:

·   По имени - значки файлів, папок та ярликів будуть відсортовані за іменем в алфавітному порядку;

·        По типу - значки файлів, папок та ярликів будуть відсортовані за розширенням в алфавітному порядку;

·        По размеру - значки файлів, папок та ярликів будуть відсортовані за обсягом, при цьому найбільший файл розташовуватиметься останнім у списку, а найменший - першим;

·        По дате - значки файлів, папок та ярликів будуть відсортовані за датою створення (найновіший - на початку списку, найстаріший - у кінці).

Значна частина інформаційних ресурсів суспільства зберігається на магнітних носіях. Але інформація на магнітних носіях може бути часткового або повністю втраченою в силу наступних причин:

1.  фізичне псування носія в наслідок дії зовнішніх магнітних колів, старіння чи зношення магнітного покриття;

.    діяльність комп’ютених вірусів

3.      необачне знищення і т.д.

З метою забезпечення надійного збереження інформації створюють резервні копії даних. Процес створення резервних копій назив. архівацією. Основний зміст архівації полягає у створенні таких резервних копій, які б займали би значно менше дискової пам’яті, ніж інформація у вихідному стані. Таким чином, сьогодні під архівацією слід розуміти процес перекодування деякої сукупності файлів з метою зменшення загального об’єму пам’яті, який вони займають. Архівацією ще називають процес стискування даних. Розроблено багать різних амореймів архівації. Усі вони ґрунтуються на базі різних підходів та методі, але в сонові більшості з них лежить принцип заміни рівномірного двійкового коду на нерівномірний (кодоскоп).

Кодування слова “абракадабра”. Для архівації файлі використовують спеціальні програми, які називають архіваторами. Стиснуті файли поміщають у файл, який називають архівом. Текстові, графічні та інші файли даних можуть бути стиснені у 3-10 разів і знаесені до файлу-архіву спеціальними програмами-архіваторами,

Перші архіватори з’явилися у 1985 році. Основними можливостями сучасних архіваторів є: занесення цілих груп файлів та підкаталогів в архів, поновлення архіву перегляд файлів в архіві, вилучення файлів з архіву, захист файлів від несанкціонованого доступу, перевірка цілісності архіву, створення багатотомних архівів, та архівів, які автоматично розкриваються. Сучасні архіватори дозволяють економити від 20 до 90% дискового простору.

Файлом, який міститься в архіві, можна скористатися лише після того, як він буде відновлений у початковому вигляді, тобто розархівований. Розархівацію виконують або ті ж самі архіватори, або окремі програми, які називають розрахіваторами. Найбільш відомими архіваторами (розархіваторами) є: RLZIP.EXE, RKUNZIP.EXE, ARI.EXE, LHARC.EXE.

При виборі конкретного тону архіватора (розархіватора) керуються г-ма критеріями: швидкістю його роботи та коефіцієнти стискування даних. При цьому для одних типів файлів кращим може бути один архіватор, а для Однією з найважливіших функцій ОС є організація файлової системи. Файл - це місце постійного зберігання інформації: програм, даних для їх роботи, текстів, малюнків тощо. Файли реалізуються як ділянки зовнішньої пам’яті на магнітних носіях (дисках) або CD-дисках. Кожен файл має унікальне ім’я та розширення, які розділені крапкою. У середовищі MS DOS використовується принцип 8+3 - максимум вісім символів для імені файла і три символи для розширення, при цьому не можна використовувати символ проміжку і спеціальні символи (#, <, >, =, - +, % і т. ін.). Для роботи з декількома файлами нараз використовують символи групових операцій («Wild Card») - «зірочка» (*) і знак запитання (?). Зірочка замінює будь-яку кількість допустимих символів, а знак запитання тільки один будь-який символ в імені або розширенні файла.

За розширенням можна визначити тип файла, що використовується. Деякі з розширень задаються системою, а деякі - користувачем.

Так, розширення:- означає текстовий файл;- командний файл;- завантажувальний файл;- системний файл;- файл документа;- файл, що містить програму, написану мовою Pascal;- файл малюнка;- файл бібліотеки,- файл-таблицю Microsoft Excel;- файл бази даних Microsoft Access;- файл бази даних Visual FoxPro тощо.

Шлях до файла інакше називається мар- шрутом. Маршрут і ім’я файла(ів) назівається специфікацією файла(ів).

Наприклад, С:\ABC\TEXTY\MESSAGE\PROBA.TXT - це шлях, який показує, що файл PROBA.TXT міститься в каталозі MESSAGE, який підпорядкований каталогу TEXTY, який, у свою чергу, підпорядкований каталогу ABC, що розташований на диску С:\ . Імена дисків - це головні каталоги (Root Directories), які створюються системою, і їх не можна знищити або перейменувати, проте всі підпорядковані каталоги створюються користувачем, і їх можна переглядати, перейменовувати, переміщувати, видаляти так само, як і файли. Усі підпорядковані каталоги різняться за рівнями: каталог 1-го рівня підпорядкований головному каталогу, каталог 2-го рівня - підпорядкований каталогу 1-го рівня і т. д. Кількість каталогів, що створює користувач для зручної організації доступу до файлів, практично необмежена - все залежить від обсягу диска, в якому ці каталоги створюються, слід просто пам’ятати, що при створенні каталогу (порожнього) витрачається приблизно 1 Кбайт пам’яті на диску.