Материал: Технологія оштукатурення круглих колон з канелюрами. Технологія виготовлення та установлення Доричної капітелі. Опорядження поверхні рідкими шпалерами

Технологія оштукатурення круглих колон з канелюрами. Технологія виготовлення та установлення Доричної капітелі. Опорядження поверхні рідкими шпалерами

Міністерство освіти і науки України

Департамент освіти і науки Одеської обласної державної адміністрації

Державний навчальний заклад

„Одеський професійний ліцей будівництва

та архітектури ”

ДИПЛОМНА РОБОТА

Теми:

Технологія оштукатурення круглих колон з канелюрами. Технологія виготовлення та установлення Доричної капітелі. Опорядження поверхні рідкими шпалерами

Розробив учень гр.№231

Ліханський С.Ю.

Керівник

Козік С.Г.

Одеса, 2014

Вступ

Історія розвитку української держави невіддільно пов’язана з особливістю формування архітектурної стилістики, в якій відбилися риси національної архітектури. Поряд з тим, архітектурні пам’ятки України складають невід’ємну частину світового культурного спадку,що свідчить про великий внесок народу нашої країни в розвиток світової цивілізації.

Один із напрямків національного виховання людини базується на дбайливому ставленні до архітектурних цінностей. Вони служать цілям розвитку науки, освіти та культури, естетичного виховання. З кожним роком підвищуються вимоги до архітектурної виразності будівель і їх художньо-декоративного оформлення. Декоративні штукатурки і ліпнина надають будинкам і приміщенням завершеності, підкреслюють їх архітектурно-художню виразність, покращують санітарно-гігієнічні умови експлуатації приміщень, позитивно впливають на емоційний стан людини.

Майстри декоративних штукатурок і ліпних робіт повинні добре знати технологію опоряджувальних робіт; це дозволить їм брати активну участь в реалізації єдиного ідейно-художнього архітектурного задуму. Наявність в Україні унікальних пам'яток архітектури, які є свідками історії нашого народу, потребує постійної кропіткої роботи реставраторів - майстрів прикладного мистецтва.

Майстерність маляра-ліпника виховується на зразках культурної спадщини. Щоб створювати нове, слід ознайомитися з різними декоративно-технологічними засобами, що використовувалися на основних етапах розвитку архітектури.

1. Карта технологічного процесу оштукатурення круглих колон з канелюрами

1.1 Технологічна карта оштукатурення круглих колон з канелюрами

1.2 Інструменти для виконання оштукатурення круглих колон з канелюрами

Профільна дошка - профільну дошку шаблону виготовляють з дерева. Вирізати її треба з таким розрахунком, щоб по краях дошки були хоча б чверті каннелюр, крім того, на кінцях можна зробити вушка, які забезпечать, при витягуванні каннелюр перекошування дошки і витягування каннелюр з плавним переходом по ширині ( звуженням ). Виготовивши профільну дошку, роблять санчата у вигляді двох половднок з отворами посередині для вушок профільної дошки. Сама дошка при цьому не повинна торкатися санчат, а мати деякий зазор для можливості вільного перекошування під час витягування колони. Салазки з вушками профільної дошки кріпляться шарнірно.

Шнур - потрібний для провішування колон

Висок - пристосування для позначення в натурі вискової лінії (вертикалі). Традиційний висок складається з шнурка (мотузка) та підвішеного до нього тягарця. Потрібний для провішування колон.

Пилка та молоток - потрібні для виготовлення шаблонів та щитів, які в свою чергу потрібні для витягування колон

Циркуль - потрібний для створення ескізу

Шаблон-малка, напівтерок - потрібні для остаточного опорядження колони

Кельма - потрібна для нанесення розчину на поверхню

Відрізачка - має форму, подібну до штукатурної кельми, тільки вона меншого розміру. Відрізачка застосовується для ремонту витягнутих архітектурних деталей та обробки їх у кутах при витягуванні звичайним шаблоном. Виготовляють її з листової сталі.

1.3 Матеріали для виконання оштукатурення круглих колон з канелюрами

Цемент - загальна назва мінеральних в'яжучих порошкоподібних матеріалів, які після затворення їх водою, з рідкого або тістоподібного стану переходять у твердий каменеподібний стан при звичайній температурі і використовується для зв'язування з іншими матеріалами.

Вапно - матеріал, що отримується випаленням карбонатних гірських порід (вапняків, крейди), що складається в основному з СаО і MgO. Потрібне для виготовлення розчину.

Тисові дошки - потрібні для виготовлення шаблону-кільцю.

Гіпсовий розчин - мінеральне в’яжуче повітряного тужавлення состояче з полу водного гіпса, тонко мелене гіпсове в’яжуче затворене в воді образує еластичне тісто яке швидко твердіє. Потрібний для встановлення маяків.

Фанера - потрібна для створення ескізу

Цементно-вапняний розчин складається з цементу, вапняного тесту й піску смешенного в пропорціях 1:1:5. Порядок виготовлення цементно-вапняного розчину розчину наступний: спочатку вапняне тісто змішується з водою до досягнення консистенції молока і пропускається через сито з маленькою клітинкою, потім цемент перемішується з піском. Після чого суміш піску з цементом ретельно перемішується з вапняним молоком.

Цвяхи - потрібні для провішування

Формувальний гіпс відрізняється від будівельного тоншим помолом, більшою міцністю та сталістю властивостей. Формувальний гіпс має почати тужавіти не раніше, ніж через 6 хв, а закінчити - не пізніше ніж через ЗО хв від замішування гіпсового тіста^ Під час твердіння гіпс розширюється до 1 %, щільно заповнюючи форми, і на виріб, що формується, передаються з форми найтонші деталі малюнка. Цінними властивостями гіпсу є здатність швидко тверднути і давати гладенькі поверхні; білий колір, що легко фарбується; достатня міцність виробів.

Гіпс, що застосовується для ліпних робіт, має бути свіжови-паленим, білого кольору, перевіреним у лабораторії та мати паспорт. У гіпсі не повинно бути домішок піску.

Під час приготування гіпсового розчину, щоб запобігти утворенню грудок, слід гіпс насипати в воду, а не навпаки. Гіпс сиплють доти, £іоки він не почне повільно осідати, після чого розчин розмішують ліпною лопаткою швидко і ретельно до консистенції сметани; в цей час не можна додавати сухий гіпс, щоб не утворювались грудки.

Склад гіпсового розчину підбирають дослідним шляхом. На практиці водно-гіпсове відношення для одержання нормального розчину має бути 0,7, густого - 0,5, рідкого - 1.

і Гіпсовий розчин використовують негайно після приготування, оскільки він зберігає текучість протягом 2-5 хв, а пластичність -6-8 хв. Затужавілий гіпсовий розчин не можна розводити водою, оскільки він уже втратив свої в'яжучі властивості. Слід враховувати, що замішування теплою водою прискорює затужавіння розчину.

1.4 Технологічний процес оштукатурення круглих колон з канелюрами

Колона - це вертикальна жорстка опора типу стрижня, який працює переважно на стиск, несуча конструкція стояково-балкової системи. Може бути суцільною з круглим, прямокутним чи більш складним поперечним перерізом. Колона є однією з основних частин архітектурного ордера та архітектурних форм, що інтерпретують ордерну композицію. Архітектурний повний ордер складається з п`єдесталу - нижньої частини, колони - середньої частини і антаблемента - верхньої частини. Неповний ордер не має п`єдесталу.

Спочатку провішують крайні колони. Для цього я забиваю цвях на товщину штукатурки. Зі шляпки вбитого цвяха чи марки опускають висок, під шнур виска забиваю другий цвях. Потім по забитих цвяхах натягують шнур і по ньому забивають, якщо потрібно, проміжні цвяхи на стовбурі колони. Провісивши крайні колони, по забитих цвяхах, натягують шнур і забивають по ньому цвяхи на проміжних колонах. Частини, що вистувають на колонах, зрубують, а якщо це неможливо, то збільшують товщину розчину на всіх колонах для того, щоб виступ був непомітним. Потім на двох протилежних сторонах точно посередині навішують два правила, місця під ними замазують розчином і затирають всю колону.

Рівну колону з канелюрами витягую шаблонами. Канелюри - жолобки, які тягнуться по стовбуру колони і відділені одні від одних вусиками або доріжками (ремінцями). Попередньо виготовлюю профільну дошку за розміром канелюр. До профільної дошки з двох сторін закріплюють полозки, підкоси і полозки. На колону з двох сторін навішують правила і вставляють у них шаблон, яким кілька разів протягую по правилах, виправляючи усі неточності і тільки після цього наношу обризг, грунт, накривку. Грунт наношу доти, поки поверхня не стане абсолютно чистою, без раковин, а потім - накривний шар.

На недотягнуті місця зверху канелюр наношу розчин, розрівнюю його і затираю за формою колони. По нанесеному розчину відбиваю лінію рівня верхівок канелюрі по шаблону-малці обвожу форму канелюр. Потім за допомогою лінійки, відрізочки і малок вибираю зайвий розчин і так отримую півциркульну нішу.

Для оброблення нижніх частин канелюр також накидаю розчин, вирівнюю його, затирають, відбивають лінію рівня низів. Потім за допомогою відрізачки вибирають зайвий розчин і обробляю бокові сторони лінійкою. Канелюри загладжую маленькими напівтерками.

2. Технологія виготовлення та установлення Доричної капітелі

.1 Карта технологічного процесу виготовлення та установлення Доричної капітелі

.2 Технологічний процес виготовлення та установлення Доричної капітелі

Для початку я створюю ескіз на папері майбутньої капітелі. Після цього я виготовлюю модель. Після цього я починаю виготовлення форми, та перш ніж виготовляти форму, треба підготовити модель, усуваючи виявлені дефекти.

Модель формую у горизонтальному положенні, укладаю її разом із щитом на верстак, змащують дерев`яні частини щита і ґрунту, а модель злегка обприскую водою. Потім на модель наношу рівний шар кольорового гіпсового розчину. Модель за допомогою лопатки швидко обмазую, дотримуючись рівномірності нанесеного шару.

Як тільки гіпсовий розчин почне тужавіти, поверхню першого шару я насікаю, влаштовуючи невеликих горбків, з метою поліпшення зчеплення першого шару з другим. Щоб форма була міцною, на перший шар я укладаю екаркас із арматурного дроту.

Другий шар наношу після за тужавіння першого так, щоб між шарами не залишалися пустоти, інакше при витягуванні м`якої моделі з форми перший шар відтане від другого і форма буде зіпсована.

Перед знаттям гіпсової чорнової форми просочую водою: обприскують два-три з пульверизатора доти, поки вони не набудуть волого, матового, але не блискучого вигляду. Надлишки води з поглиблень моделей видаляють м`яким пензлем. Моделі просочую водою для того, щоб глина не всмоктала воду з гіпсової форми. Інакше гіпс передчасно висохне, стане пухким, пористим і форма важко вийматиметься з моделі.

Зробимо чорнову форми для нашої капітелі. Вона складається з двох шарів гіпсового розчину. Щоб відрізнити перший шар від другого, перший шар підфарбовую, додаючи 3-7 г фарби на 1 л води. Гіпсовий розчин має бути крутим, але в той же час мати достатню плинність. Товщина першого шару 2-8 мм, залежно від розміру моделі, що формується. За концентрацією розчину обидва шари однакові.

Відразу після затвердіння гіпсу, я обережно відокремлюю форму від моделі.

Виготовлену форму обережно очищаю за допомогою скальпелю. Очищену форму змащую стеарином. Плівка стеарину полегшить відділення форми від капітелі.

У форму заливаємо гіпс і ретельно потрушуємо форму, щоб гіпс заповнив усі щілини. Після повного затужавіння обережно відділяємо капітель від форми.

Відділену капітель ретельно зачищую, пошкоджені місця виправляю за допомогою гіпсового розчина та скарпеля.

Після цього я починаю установку капітелі. Встановлюю її на фусті колони.

Капітель складається з двох половин. По перше, я за допомогою виска знахожу вертикальну вісь стовбура колони і позначаю місце установки кожної половини капітелі. Потім насікаю стовбур колони та зворотну сторону капітелі для кріплення в них шкап. Насухо підганяю до стовбура колони обидві половини капітелі і звіряю з кресленням їхнє положення. У декількох місцях капітель закріплюю гіпсом, після чого підтягую і скріплюю її половини дротовими шкапами. Готую гіпсовий розчин, приморожую ним місця кріплення, після чого повністю обробляю капітель, усуваючи всі недоліки і дефекти.

.3 Матеріали для виготовлення та установлення Доричної капітелі

Папір - для створення малюнку моделі мені необхідно кілька аркушів паперу, де я намалюю майбутню капітель.

Формувальний гіпс - мінеральне в’яжуче повітряного тужавлення; отримують з полуводного гіпсу і тонко меленого гіпсового в’яжучого. Затворенний в воді, утворює еластичне тісто, яке швидко твердіє. Формувальний гіпс відрізняється від будівельного тоншим помолом, більшою міцністю та сталістю властивостей. Формувальний гіпс має почати тужавіти не раніше, ніж через 6 хв, а закінчити - не пізніше ніж через ЗО хв від замішування гіпсового тіста^ Під час твердіння гіпс розширюється до 1 %, щільно заповнюючи форми, і на виріб, що формується, передаються з форми найтонші деталі малюнка. Цінними властивостями гіпсу є здатність швидко тверднути і давати гладенькі поверхні; білий колір, що легко фарбується; достатня міцність виробів.

Гіпс, що застосовується для ліпних робіт, має бути свіжови-паленим, білого кольору, перевіреним у лабораторії та мати паспорт. У гіпсі не повинно бути домішок піску.