Материал: Ринок фінансових послуг фондових бірж

Ринок фінансових послуг фондових бірж

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ФОНДОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ

.1 Суть та функції фондової біржі

.2 Учасники фондових бірж

.3 Організація та проведення біржових торгів

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ ФОНДОВИХ БІРЖ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз розвитку біржових торгів в Україні

2.2 Аналіз діяльності Української фондової біржі

2.3 Програми розвитку фондового ринку

РОЗДІЛ 3. ЗАКОРДОННИЙ ДОСВІД РЕГУЛЮВАННЯ РИНКУ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

.1 Регулювання фінансових ринків у Євросоюзі

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

Актуальність теми даної курсової роботи пов’язана зі значенням ринку цінних паперів та його розвитку. Адже існування та стабільність даного ринку відіграють значну роль у розвитку фінансового ринку, який у свою чергу є ключовим гвинтиком у механізмі усієї економіки.

Вітчизняні вчені у своїх працях досить ґрунтовно розробляли теоретичні основи та практичні аспекти функціонування банків в ролі інвесторів на первинному фондовому ринку. Зазначена тема знайшла своє відображення у працях таких українських фахівців: Луціва Б.Л. , Вовчак О.Д., Мороза А.М., Савлука М.І., Пересади А.А. , інших. Дослідженням проблем розробки і реалізації інвестиційної стратегії банків та формування їх портфелів цінних паперів також займалися зарубіжні вчені, зокрема, Шарп У., Лаврушін О. І. та ін.

Незважаючи на досить ґрунтовні наукові доробки вищезазначених вчених, слід відмітити, що розроблювана тема потребує подальшого опрацювання, в першу чергу, у питаннях виявлення особливостей діяльності банків на первинному ринку цінних паперів. Задля визначення можливостей та особливостей діяльності банків в якості портфельних інвесторів необхідно провести аналіз діяльності банків на первинному фондовому ринку.

Метою роботи є дослідження фінансових послуг на фондовій біржі України.

Предмет дослідження - механізм та процес проведення фінансових послуг фондовій біржі України.

Об’єкт дослідження - фінінсові послуги на фондовій біржі.

Виникнення та обіг капіталу, створеного в цінних паперах, тісно пов'язано із функціонуванням ринку реальних активів, тобто ринку, на якому відбувається купівля-продаж матеріальних ресурсів. Із появою цінних паперів (фондових активів) відбувається немов би роздвоєння капіталу. З одного боку, існує реальний капітал, створений виробничими фондами, з другого - його відображення в цінних паперах.

Поява цієї різновидності капіталу пов'язана із розвитком потреби у залученні все більшого обсягу кредитних ресурсів внаслідок ускладнення й розширення комерційної та виробничої діяльності. Таким чином, фондовий ринок історично починає розвиватися на основі позичкового капіталу, бо покупка цінних паперів означає не що інше, як передачу частини грошового капіталу у позику.

Ключовим завданням, яку повинен виконувати ринок цінних паперів є, насамперед, забезпечення умов для залучення інвестицій на підприємства, доступ цих підприємств до більш дешевого, у порівнянні з банківськими кредитами, капіталу.

Ринок цінних паперів є одним з найважливіших елементів ринкової економіки. Якщо в західних країнах він має розвинену структуру і добре відлагоджені механізми функціонування, то в Україні це ринок знаходиться у процесі становлення. Визначальними факторами цього процесу є специфічні особливості українського економічного розвитку, що перебувають в переході від директивної економіки до ринкової.

В будь-якій економіці (ринковій, директивній) на одному полюсі виникає залишок грошових нагромадження, на іншому - існує потреба залучення додаткових грошових коштів для інвестування. Механізм цього явища загальновідомий. Наприклад, сезонні лишки (або нестаток коштів) виникають в сільському господарстві, лісозаготівлі, переробній промисловості, що використовує сільськогосподарську сировину. Грошові нагромадження виникають у населення (як резервна готівка, як заощадження на покупку товарів тривалого користування і тому подібне). Підприємства нагромаджують кошти амортизації та частини прибутку на інвестиційні проекти. Та, навпаки, частина підприємницьких структур постійно мають потреби в залученні коштів для розширення своєї діяльності (нарощування статутного капіталу, покупки обладнання, реалізації будівельних програм і тому подібне).

Можна сказати, що ринок цінних паперів в Україні знаходиться ще у фазі зародження. Однак темпи, якими він розвивається, значно більш швидкі, аніж еволюція ринку цінних паперів у свій час на Заході. Це вселяє, з одного боку, надії на скоріше набрання ринком цінних паперів достатнього рівня цивілізованості, з іншого боку, породжує неминучі витрати зростання та високий ризик при роботі на цьому ринку.

Національний Банк України дотримується нейтралітету у відношенні багатьох конкуруючих між собою біржових структур фондового ринку і не бере участь своїми коштами та ім'ям ні в одній з них. Така позиція обумовлена тим, що Нацбанк України не рахує потрібним віддавати пріоритет одній чи декільком з багатьох комерційних структур до того моменту, доки еволюція біржової системи сама не виділить незаперечного лідера або декількох лідерів на ринку цінних паперів. Нацбанк України не вважає потрібним включатися у конкурентну та політичну боротьбу різноманітних біржових структур та підтримувати одних на шкоду іншим.

Водночас Банк України з рівною повагою відноситься до різних учасників ринку цінних паперів й готовий надавати їм однакову методологічну підтримку. Це стосується, насамперед, громадських організацій - учасників ринку цінних паперів, інтелектуальне співробітництво.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ НА ФОНДОВІЙ БІРЖІ УКРАЇНИ

1.1 Суть та функції фондової біржі

Фондова біржа - це передусім місце, де знаходять один одного продавець і покупець цінних паперів, де ціни на ці папери визначаються попитом і пропозицією на них, а сам процес купівлі-продажу регламентується правилами і нормами, тобто це певним чином організований ринок цінних паперів.

Перейнявши від товарної біржі інструментарій торгівлі, фондова біржа досить швидко залишила позаду свою попередницю. У XVII-XVIII століттях фондова біржа періодично ставала епіцентром підвищеної ділової активності, що часто закінчувалася крахом шахрайських, фіктивних підприємств, чиї акції стали причиною ажіотажу. Це був час зародження акціонерних підприємств - вони виникали як епізодичні, випадкові, незакономірні, оскільки обслуговували специфічні потреби, але це гальмувало їх розвиток. Варто пригадати акціонерні компанії типу Ост-Індійських (одна була заснована в Голландії, інша - в Англії). Вони виступали формою, в якій монополія на торгівлю з колоніями надавалася групі купців. Більш ідеальною виявилася саме акціонерна форма, оскільки вона дозволяла деякою мірою потенційно забезпечити "соціальну справедливість" і зрівняти привілеї, що отримували купці, які об'єднувалися в такі компанії, їх акції емітувалися досить широко, щоб кожний бажаючий міг їх придбати, а з ними - і доступ до прибутків від колоніальної торгівлі.

Якщо акціонерні товариства, які виникали в цей час, сприяли могутньому поштовху розвитку фондової біржі, то масовий перехід до акціонерної форми, що розпочався у другій половині XIX ст., закріпив за нею пальму першості у біржовому світі: без фондової біржі акціонерна справа по-справжньому розвиватися не може.

Отже, фондова біржа є регулятором фінансового ринку, тобто організованим і регулярно функціонуючим ринком з купівлі-продажу цінних паперів та інших фінансових інструментів.

Правила, за якими функціонує фондова біржа, повинні передбачати:

а) види угод, що укладаються на фондовій біржі;

б) порядок торгівлі на фондовій біржі;

в) умови допуску цінних паперів на фондову біржу;

г) умови і порядок передплати на цінні папери, що котируються на фондовій біржі;

д) порядок формування цін, біржового курсу та їх публікації;

е) перелік цінних паперів, що котируються на фондовій біржі;

є) обов'язки членів фондової біржі щодо ведення обліку та інформації, внутрішній розпорядок роботи комісії фондової біржі, порядок їх діяльності;

ж) систему інформаційного забезпечення фондової біржі;

з) види послуг, що надаються фондовою біржею, і розмір плати за них;

й) правила ведення розрахунків на фондовій біржі;

і) інші положення, що стосуються діяльності біржі.

Фондова біржа не укладає угоди з цінними паперами, а виходячи з сутності своєї ролі, завдань, функцій створює умови, необхідні для їх здійснення, обслуговує угоди.

Основними функціями, які виконують фондові біржі, є:

мобілізація і концентрація тимчасово вільних грошових капіталів та нагромаджень через реалізацію цінних паперів;

кредитування та фінансування держави та інших господарських організацій через купівлю їх цінних паперів;

встановлення ринкової вартості (біржового курсу) цінних паперів;

забезпечення високого рівня ліквідності вкладень у цінні папери.

Своєю діяльністю фондова біржа сприяє концентрації попиту і пропозиції цінних паперів, їх збалансованості завдяки біржовим цінам, які реально відображають рівень ефективності функціонування акціонерного капіталу [27].

До загальних функцій фондових бірж відносять:

визначення ринкової ціни (цінова) - це одна з найважливіших функцій біржі, оскільки ціни на цінні папери, що встановлюються на біржі, суттєво впливають на ціни інших активів, які є в обігу. Крім виявлення та встановлення ціни, частиною ціноутворювальної функції біржі є також стабілізація та прогноз цін на біржовому ринку, які передбачають встановлення допустимих змін цін на біржові активи. Цьому також сприяє діяльність співробітників біржі, які ведуть торги окремими видами цінних паперів і здійснюють у разі потреби купівлю-продаж цінних паперів від свого імені;

- прогнозну функцію - більше властива для спеціалізованих бірж, на яких здійснюється торгівля строковими контрактами, оскільки ціни на ринку строкових угод мають суттєвий вплив на формування поточних ринкових цін;

організаційну - передбачає гарантування виконання умов біржових угод; розробку системи розрахунків за укладеними на біржі угодами; організацію біржових зборів для проведення гласних публічних торгів тощо;

інформаційну - забезпечує учасників ринку оперативною та аналітичною інформацією про стан і тенденції розвитку фондового ринку;

регулювальну - забезпечує встановлення правил торгівлі, здійснення біржового арбітражу, порядку вирішення спірних питань між учасниками, встановлення пріоритетів, органів контролю, управління та інші.

До конкретних функцій фондової біржі належать:

установлення правил проведення біржових торгів цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

організація та проведення регулярних біржових торгів;

організаційне, технологічне та технічне забезпечення проведення біржових торгів;

установлення процедур лістингу та делістингу, допуску до торгівлі на фондовій біржі;

ведення переліку учасників торгів, фіксація оголошених заявок, укладених біржових угод та контроль за виконанням біржових контрактів;

ведення переліку цінних паперів та інших фінансових інструментів, унесених до біржового списку;

обмін інформацією з депозитарними та розрахунково-кліринговими установами для забезпечення виконання біржових контрактів;

зберігання документів щодо укладення біржових угод і виконання біржових контрактів в депозитарній системі;

здійснення діяльності з проведення клірингу та розрахунків за договорами щодо похідних (деривативів), які укладаються на організаторі торгівлі;

здійснення контролю за дотриманням членами фондової біржі та іншими особами, які мають право брати участь у біржових торгах згідно із законодавством, правил фондової біржі;

здійснення фінансового моніторингу згідно з вимогами законодавства;

надання інформаційних послуг щодо організації торгівлі цінними паперами та іншими фінансовими інструментами;

оприлюднення інформації відповідно до законодавства України.

Для реалізації своїх функції біржа повинна мати приміщення, комп'ютерні мережі, інше матеріально-технічне забезпечення, підготовлений персонал. Крім того, мають бути розроблені правила біржової торгівлі та кваліфікаційні вимоги до учасників торгів.

Фондова біржа набуває статусу юридичної особи з моменту державної реєстрації, яка здійснюється в порядку, встановленому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб і фізичних осіб - підприємців". Діяльність з організації торгівлі на фондовому ринку фондова біржа здійснює на підставі ліцензії, що видається НКЦПФР у встановленому порядку.

Статут фондової біржі затверджується її вищим органом - зборами акціонерів. У статуті фондової біржі (ФБ) зазначаються найменування і місцезнаходження ФБ, порядок управління і формування її органів та їх компетенція, мета діяльності, підстави та порядок припинення діяльності ФБ, розподілу майна ФБ у разі її ліквідації. У статуті ФБ також мають відображатися вимоги щодо діяльності органів ФБ, до компетенції яких належать виконання функцій та прийняття рішень, передбачених правилами біржі [ 28 ].

1.2 Учасники фондових бірж

фондовий біржа торг фінансовий

В окремо узятій фондовій угоді задіяні три сторони:

·              продавець,

·              покупець,

·              посередник.

На початкових етапах модель гранично проста - один посередник зводить продавця з покупцем. При росту масштабів фондових операцій з'являється друга модель, і посередників уже двоє: покупець звертається до одному, продавець - до іншого й імовірність збігу мала. При ще більшій інтенсивності фондових операцій складається третя модель: тепер уже самі посередники потребують допомоги, і між ними з'являється ще один. Назвемо його центровим, а його контрагентів фланговими посередниками.

З іншого погляду? посередник може діяти подвійно:

·              По-перше, за свій рахунок, стаючи на час власником паперів і одержуючи доход як різницю між курсами покупки і продажу. На американському позабіржовому ринку таких посередників, як уже згадувалося, називають дилерами.

·              По-друге, він може працювати за визначений відсоток від суми угоди, тобто за комісійну винагороду, просто приймаючи від своїх клієнтів доручення на купівлю-продаж акцій.

У першій і другій моделях угоди посередник може виступати або в одній якості, або в іншій. У третій моделі дотримується поділ праці: центровий посередник працює за свій рахунок, а флангові - на комісійних початках. Третя модель довгий час, аж до середини 80-х років, існувала на біржі в Лондоні, по ній дотепер функціонує Нью-Йоркська фондова біржа. Центровий посередник у Лондоні іменувався джоббером, у Нью-Йорку - фахівцем. Флангові посередники і там і там іменуються брокерами.

На розвитому фондовому ринку однаковості в посередницьких операціях немає - усі три моделі співіснують, своя "фондова ніша" знаходиться для кожної. Покладемо, брокер з великою клієнтурою одержує, крім інших, два доручення, причому курс і розмір пропозиції продати збігається з параметрами замовлення на покупку. Брокеру залишається тільки оформити угоду, з чим він благополучно справляється поодинці, не бідуючи в послугах інших посередників.