Фейлетон (від франц. «лист, аркуш») - невеликий за обсягом жанр художньо-публі­цистичної літератури злободенного змісту, який характеризують сатиричність, дина­мізм викладу, невимушена композиція, пародійність, застосування позалітературних жанрів тощо.

Гумореска (від лат. «волога») - невеликий віршовий, прозовий чи драматичний твір з комічним сюжетом, що відрізняється від сатири легкою, жартівливою тональністю. У гуморесці сміх постає у вигляді доброзичливої, емоційно забарвленої критики в до­тепній, парадоксальній, іронічній, гротескній, пародійній формі.

Усмішка - різновид гуморески, синтез гумористичного оповідання, анекдоту і фей­летону, характеризується лаконізмом, дотепністю, обов'язковою присутністю автора, поєднанням побутових замальовок, жанрових сценок з частими авторськими відсту­пами.

ІІІ. Аналіз творчості.

«Мисливські усмішки»

(«Відкриття охоти», «Заєць», «Сом», «Вальдшнеп», «Перепілка», «Дикий кабан, або вепр», «Як варити і їсти суп із дикої качки» та ін.)

Особливе місце у творчості Остапа Вишні займає тема любові до рідної природи, змалю­вання її краси.

М. Рильський: «Остап Вишня - справжній мисливець, і притому поет полювання». Особ­ливість таланту письменника, що розкрилася в оповіданнях, усмішках, фейлетонах циклу «Мисливські усмішки», полягає в умінні поєднати гострий сарказм і м'який гумор з глибо­ким ліризмом, поетичністю в осягненні світу, ніжністю у ставленні до природи.

Художні компоненти «Мисливських усмішок»:

- дотеп;

- анекдот;

- пейзаж, що виконує важливу композиційну або ідейно-смислову функцію;

- портрет;

- пісня;

- авторський ліричний відступ;

- порівняння;

- епітети;

- персоніфікація;

- гіпербола.

Головним персонажем «мисливських усмішок» є мисливець чи рибалка, який з почут­тям гумору розповідає цікаві бувальщини. Герої усмішок, здається, не полювали по-справжньому: найважливішим під час полю­вання для них було помилуватися світанковими ранками, тихими вечорами над озерами.

Автор постає в «Мисливських усмішках» як співець рідної природи великий гуманіст, що змалював колоритних мисливців і рибалок, безмежно закоханих у рідні озера і ліси, річки і гаї.

«Моя автобіографія» (1927)

Жанр: автобіографічне оповідання. Ідейно-художній зміст

У написаному за два дні творі Остап Вишня виклав найяскравіші моменти свого життя, риси вдачі й світовідчування. Автор з перших рядків твору налаштовує читача на гуморис­тичний лад: «У мене нема жодного сумніву в тому, що я народився...». Письменник пише про своїх батьків і дідів, першого вчителя, навчання із Зеровим в Зінькові та ін.

Твір містить авторські роздуми про роль природи у формуванні письменника. Сміх викликають приписані персонажам невластиві якості.

На перший погляд здається, що оповідач - пасивний спостерігач, довірливий «і просту­ватий, але під цією маскою постає образ мудрої, дотепної, талановитої людини, чия біогра­фія невіддільна від історії українського народу.

М. Рильський писав: «Тут - увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отого «щасливого» дитинства...».

ІV. Контрольні запитання.

1. Що вам особливо запало в душу з «київського» та «харківського» періодів життя?

2.Чи належить Остап Вишня до Розстріляного Відродження й чому?

3.Як вирішує проблему людини і природи Остап Вишня у своїх «Мисливських усмішках»?

4. Чим усмішка відрізняється від гуморески?

5. Яку роль відіграє пейзаж в усмішках?

6. Як піднімає Остап Вишня тему служіння митця народові?

Література

1. Зуб І. Остап Вишня: Риси творчої індивідуальності. – К., 1991.

2. Присяжна Т. Сторінками життєпису Остапа Вишні // Дивослово.- 1996.- №2. – С. 42-45.

Тема. Іван Кочерга. Життєвий і творчий шлях. «Ярослав Мудрий». «Свіччине весілля»

План

1. Біографічні відомості.

2. Аналіз п’єси «Ярослав Мудрий».

3. Аналіз п’єси «Свіччине весілля».

4. Контрольні запитання.

І. Біографічні відомості.

• 6 жовтня 1881 р. народився у м. Носівка на Чернігівщині.

• 1899 р. - закінчив Чернігівську гімназію.

• Навчання на юридичному факультеті Київського університету; цікавиться історією Києва, архітектурою, старовинними документами.

• 1903 р. - повертається до Чернігова, працює службовцем.

• 3 1904 р. - виступає з театральними рецензіями на сторінках чернігівських видань.

• 1910 р. - перша п'єса російською мовою «Песня в бокале» (у 1926 р. Павло Тичина переклав твір українською мовою, давши назву «Легенда про пісню).

• 1913 р. - п'єса «Дівчина з мишкою» (розвиває колізію гонитви за примарною мріє розкриває прекрасну сутність жінки).

• 1924 р. - «Викуп».

• 1925 р. - п'єса «Фея гіркого мигдалю» (українською мовою). •1927р.- «Алмазне жорно» (прем'єра відбулася в театрі М. Заньковецької).

• 1928 р. - комедія «Натура і культура», драма «Марко в пеклі».

• 1930 р. - «Свіччине весілля».

• 1933 р. - «Майстри часу».

• 1941 р. - евакуація в Уфу; І. Кочерга - редактор газети «Література і мистецтво».

• 1942 р. - написана драма «Чаша», у якій Кочерга змальовує образ Ярослава Мудрого.

• 1943 р. - переїхав до Москви.

• 1944 р. - повернення до Києва, написання історичної драми «Ярослав Мудрий».

• 1948 р. - драматична поема «Пророк».

• 29 грудня 1952 р. - помер, похований на Байковому кладовищі. Огляд творчості

За своє життя Іван Кочерга написав понад 20 драматичних творів, що відрізняються жанровим багатством (драматична казка, драматична поема, романтична комедія, п'єса-феєрія, філософська комедія).

ІІ. «Ярослав Мудрий»

(завершена в 1944 р., останній варіант - 1946 р.)

Жанрові особливості: драматична поема.

Уся увага автора зосереджена на розкритті якогось одного конфлікту, всі сюжетні лінії сходяться в одній точці, пересікаються на образі головного героя. Тому історичну драму називають монодрамою (композиційний центр - Ярослав.)

Типові ознаки письма драматурга: простота реплік, образність мовлення, парність рим, сконденсованість думки, поєднання лексики різних стилів мовлення (наукова і військова термінологія, архаїзми, історизми, просторіччя тощо).

Поему написано білим віршем.

Історична основа: історичні події XI ст. (1030 - 1036 рр. князювання Ярослава Мудрого).

Тема: показ синівської відданості Батьківщині, полум'яної любові до рідної землі князя Київської Русі Ярослава Мудрого та широкого кола простих людей, що відстоювали волю і незалежність своєї Батьківщини. ,

Автор змальовує одну з найдраматичніших сторінок в історії Київської Русі - становлен­ия централізованої держави, зміцнення її авторитету в Європі, розвиток культури, освіти, науки, що припадало на час князювання Ярослава Мудрого (у творі зображено лише шість років князювання).

Головний драматичний конфлікт: боротьба князя Ярослава Мудрого за утвердження могутності і культурного розвитку мирної Русі.

Композиція, сюжет

У п'єсі 5 дій, кожна з яких має назву й відповідає певному часові.

1 - «Сокіл» (1030 р.);

2 - «Закон і благодать» (1030 р.);

3 - «Квітневий сніг» (1032 р.);

4 «Каменщик і князь» (1032 р.);

5-І відміна - «Гуслі і меч»;

II відміна - «Золота брама» (1036 р.).

І дія - експозиція драматичної дії. На початку автор знайомить читача з ченцями, пере­писувачами книг: монахом-художником Микитою, що Малює заставки і мініатюри до книг, монахом-переписувачем Свічкогасом, ієромонахом Сильвестром, який керує всією роботою. Усі чекають на повернення князя Ярослава із Чюді, де він воював.

У зав'язці - плани Микити помститися Ярославу за кривди Новгорода; сватання Гар да до Єлизавети; убивство варягом Турвальдом брата Милуші, покарання його Журейком.

II дія - пожвавлення розвитку дій з появою князя Ярослава.

Кульмінація - припадає на IV дію: Милуша і Журейко викривають підступну змову Інгігерди з Ульфом проти Ярослава; загибель Милуші від рук зрадника.

Розв'язка - у заключному акті - звістка про смерть Єлизавети, героїчна загибель Микити, примирення Ярослава з Інгігердою, розгром печенігів.

Образи поділяються на дві групи:

1) історичні (Ярослав Мудрий, Інгігерда, Єлизавета, Анна, Володимир, Сильвестр);

2) вигадані (Микита, Журейко, Милуша, варяги).

Основні проблеми твору:

- історичне походження Русі;

- оборона Київської Русі від зовнішніх ворогів та внутрішніх міжусобиць;

- мирна творча праця - «благо основне»; - народ і видатна історична особа;

- синівська любов до рідної землі.

ІІІ. «Свіччине весілля»

(Написаний у 1930 р., поставлений у 1935 р.).

Жанр: драматична поема.

Історична основа

- реальні події XV - XVI ст. - заборона литовськими князями світити вночі світло в Києві (за грамотами литовських князів 1494, 1506 рр.).

Автор пов'язав історичні факти з відомим на Київщині ремісницьким звичаєм «женити свічку» (люди віддавали почесті дереву та вогню).

Тема: показ життя київських ремісників XVI ст. та їхня боротьба проти литовських феодалів за свої привілеї і права.

Сюжетні лінії:

- показ стосунків між київськими цеховиками і воєводою з його прислужниками;

- особисті взаємини І. Свічки, Меланки, Ольшанського.

Ідея: уславлення боротьби українського народу за волю і справедливість. (Народ повинен забрати собі те, що йому належить.)

ІV. Контрольні запитання.

1. У якій п'єсі І. Кочерга звертається до образу реального історичного діяча?

2. Яке інше жанрове визначення дають драматичній поемі І. Кочерги «Ярослав Мудрий» через те, що всі сюжетні Лінії пересікаються в одній точці (на образі головного героя)?

3. Символом чого є золота брама (за історичною драмою І. Кочерги «Ярослав Мудрий»)?

4. Виділіть проблему, яка не є характерною для історичної драми І. Кочерги «Ярослав Мудрий».

5. Хто з персонажів твору «Ярослав Мудрий» належать слова: «Береться мудрість не| заповітів, а із шукань і помилок гірких»?

6. Що лягло в основу драматичної поеми І. Кочерги «Свіччине весілля»?

Література

1. Голубєва 3. Іван Кочерга: Нарис життя і творчості. - К., 1991.

2. Хороб С. Українська драматургія крізь виміри часу: Теоретичні та історико-літературні аспекти драми. - Івано-Франківськ, 1999. - 198 с.